Срібляста парша картоплі

Срібляста парша картоплі викликається недосконалим грибом Helminthosporium solani. Це специфічний фітопатоген, який вражає лише бульби картоплі та не переходить на інші овочеві культури.

Збудник поширюється конідіями, які можуть зберігатися в ґрунті протягом декількох років, а також залишатися на поверхні тари та в тріщинах стін складських приміщень.

Розвиток гриба відбувається при температурі від +3°C до +25°C. Оптимальними умовами для інфікування є висока відносна вологість повітря, що характерна для умов переповнених сховищ.

Інфекція передається контактним шляхом під час збирання врожаю, сортування та транспортування, коли спори гриба потрапляють з хворих бульб на здорові.

У польових умовах гриб проникає у тканини бульб через сочевички або мікротріщини, поширюючись переважно в умовах вологих і важких за механічним складом ґрунтів.

Основна шкода від сріблястої парші полягає у втраті товарного вигляду картоплі. Особливо критично це для виробників митої продукції, яка стає повністю неліквідною.

Через уражену шкірку інтенсивно випаровується волога, що призводить до передчасного висихання, зморщування та втрати ваги бульб під час тривалого зберігання.

Уражені бульби втрачають свої насіннєві якості. Посадка такого матеріалу призводить до того, що інфекція переходить на нове покоління врожаю, продовжуючи епіфітотійний процес.

Пошкоджені тканини стають вхідними воротами для вторинної мікрофлори, включаючи бактерії та фузаріозні гриби, які викликають подальше гниття картоплі.

Економічні збитки зростають через необхідність пересортування партій, вибракування ураженої продукції та витрати на додаткові обробки фунгіцидами перед закладанням на зберігання.

Типовою ознакою є поява на поверхні бульб плям сірого або коричневого кольору, які з часом набувають характерного сріблястого металевого відтінку.

На вологій поверхні бульби сріблясті плями виглядають як матові ділянки, проте при висиханні колір стає більш вираженим і чітко відмежованим від здорової шкірки.

У місцях ураження шкірка може відшаровуватися, а під нею накопичується повітря, що і створює оптичний ефект сріблястості поверхні бульби.

При огляді під мікроскопом на уражених ділянках видно оливково-чорний наліт, який складається з численних конідієносців та конідій гриба Helminthosporium solani.

З часом плями зливаються, охоплюючи великі площі бульби, а шкірка стає шорсткою та сухою, що є класичним візуальним симптомом розвитку захворювання.

Першочерговим заходом є використання якісного, сертифікованого насіннєвого матеріалу, який не має ознак ураження сріблястою паршею або іншими грибковими інфекціями.

Дотримання сівозміни дозволяє уникнути накопичення патогена у ґрунті. Важливо уникати повернення картоплі на поле раніше, ніж через 3-4 роки після попередньої культури.

Ефективним агротехнічним прийомом є своєчасне знищення бадилля та проведення прибиральних робіт у суху погоду, що обмежує поширення спор при контакті бульб.

• Дезінфекція сховищ із застосуванням фунгіцидних димових шашок або хлорвмісних розчинів перед закладанням врожаю на зимове зберігання.
• Підтримка оптимального температурного режиму в сховищі (2-4°C) та забезпечення ефективної вентиляції для зниження вологості повітря.
• Обробка бульб дозволеними фунгіцидами безпосередньо перед закладкою на тривале зберігання.

Моніторинг партій картоплі у сховищах дозволяє вчасно виявити осередки захворювання та ізолювати або реалізувати уражену продукцію до поширення інфекції.