Чорна плямистість винограду

Збудником захворювання є гриб Guignardia bidwellii, який належить до відділу Аскоміцети. Це небезпечний паразит, що вражає всі зелені частини виноградної лози.

Патоген зимує у формі міцелію та плодових тіл у корі однорічних лоз, на опалому листі та у муміфікованих ягодах, які залишаються на дроті шпалери.

Навесні, за наявності високої вологості, гриб викидає спори, які потоками повітря або краплями дощу переносяться на молоді органи винограду.

Розвиток інфекції залежить від тривалості періоду зволоження. Для проростання спор необхідна наявність крапельно-рідкої вологи протягом кількох годин.

Гриб здатний активно розмножуватися за температури від 15 до 25 градусів Цельсія, що часто збігається з фазою активного росту пагонів винограду.

Хвороба завдає великої шкоди плантаціям винограду, спричиняючи відмирання пагонів та втрату врожаю ягід на ранніх стадіях їхнього дозрівання.

Уражені ягоди повністю втрачають товарні якості, гниють або перетворюються на тверді мумії, що не придатні для будь-якої переробки.

Сильне зараження призводить до пошкодження гребенів гроздь, через що вони ламкі та неспроможні утримувати ягоди, що веде до масового обсипання врожаю.

На багаторічних частинах куща хвороба проявляється у вигляді некрозів, що знижують зимостійкість та загальну життєздатність виноградної рослини.

Висока інтенсивність розвитку патогену протягом кількох років поспіль спричиняє поступове ослаблення кущів та їх поступову загибель.

На листках хвороба проявляється як невеликі плями червонувато-бурого кольору, що згодом оточуються темною або світлою облямівкою.

На пагонах можна побачити чорні плями, які можуть зливатися та призводити до розтріскування кори у місцях сильного ураження.

На плодах з'являються плями, що швидко розростаються. Шкірка ягоди втрачає пружність, зморщується, і в результаті ягода стає повністю чорною.

На поверхні уражених частин добре помітні дрібні чорні крапки — пікніди, які є місцем дозрівання нових спор гриба.

• Червонувато-коричневі плями на листковій пластинці.
• Чорні пікніди на некротичних ділянках тканин.
• Зморщені ягоди чорного кольору.
• Тріщини на корі молодих пагонів.

Основною умовою контролю є ретельне видалення всіх джерел інфекції. Обов’язковим є збирання та спалювання опалого листя та муміфікованих ягід.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на покращення провітрювання кущів. Своєчасне підв’язування, пасинкування та видалення зайвих пагонів — критично важливі дії.

Система захисту передбачає застосування контактних фунгіцидів на основі міді або манкоцебу, а також системних препаратів у критичні фази росту.

Обробки слід починати з моменту розпускання бруньок, оскільки первинне зараження часто відбувається саме в цей період при сприятливих погодних умовах.

Використання стійких сортів винограду дозволяє мінімізувати необхідність застосування пестицидів, що є важливим елементом інтегрованої системи захисту.