Гілбертелла персикарія

Гілбертелла персикарія (Gilbertella persicaria) — це гриб-зигоміцет, що належить до порядку Mucorales. Цей патоген є збудником агресивної м'якої гнилі, яка вражає соковиті плоди та ягоди.

Міцелій гриба розвивається надзвичайно швидко, утворюючи густий наліт зі спорангіями. Спори гриба мають специфічні придатки, що дозволяє їм легко поширюватися повітрям та водою.

Висока ферментативна активність патогена забезпечує руйнування клітинних стінок рослини-господаря за короткий час, перетворюючи внутрішні тканини плоду на напіврідку кашу.

Патоген є всеїдним і здатен виживати у ґрунті, використовуючи органічні рештки як субстрат для підтримки життєдіяльності в міжсезоння.

Діагностика часто потребує використання мікроскопії, оскільки візуально гриб може нагадувати інші види родини Mucoraceae, що поширені в агроценозах.

До кола рослин-господарів входять переважно плодові культури: персики, нектарини, сливи, а також ягідні культури, такі як полуниця та виноград.

Шкодочинність найбільша під час зберігання та транспортування продукції, де гриб швидко уражає сусідні плоди, створюючи осередки швидкого гниття.

Пошкодження, спричинені комахами-шкідниками, значно підвищують ризик інфікування, оскільки через рани гриб проникає глибше у тканини плоду.

Економічні втрати можуть бути критичними, оскільки заражені партії часто стають повністю непридатними для реалізації через втрату товарного вигляду та смакових якостей.

Гриб здатний розвиватися навіть при низьких позитивних температурах, що робить його небезпечним для продукції в холодильних камерах при порушенні умов зберігання.

Розвиток Gilbertella persicaria стимулюється високою вологістю повітря, яка перевищує 85%, та температурами у межах 20–28°C.

У полі спалахи хвороби часто збігаються з періодами дощової погоди, яка створює сприятливі умови для проростання спор на поверхні рослин.

У закритому ґрунті або сховищах патоген активізується при відсутності належної вентиляції та виникненні умов для конденсації вологи на плодах.

Життєвий цикл включає швидке безстатеве розмноження, що дозволяє інфекції охопити великі площі за короткий проміжок часу.

Перезимовує гриб у формі зигоспор або міцелію, які зберігають життєздатність у ґрунті та на залишках рослин протягом тривалого часу.

Первинні ознаки проявляються як ділянки зі зміненим кольором, що дуже швидко стають м’якими та водянистими.

Поверхня плоду в місці ураження поступово втрачає щільність, а згодом покривається рясним пухнастим нальотом сірого або брудно-білого кольору.

На пізніх стадіях інфекції плід перетворюється на безформну масу, яка може мати специфічний запах внаслідок вторинного бактеріального зараження.

Інфекція поширюється від центру ураження в усіх напрямках, захоплюючи здорові тканини плоду та переходячи на сусідні плоди при щільному контакті.

• Зміна текстури тканин на м'яку та водянисту.
• Сірий наліт спорангіїв на поверхні.
• Відсутність стійкості шкірки до тиску.
• Швидка втрата маси плоду.

Головним заходом контролю є дотримання санітарних норм на етапі збору та пакування врожаю, зокрема мінімізація будь-яких механічних пошкоджень.

Створення умов з контрольованою атмосферою та низькою вологістю у складах значно обмежує можливості патогена до поширення.

Ретельне сортування та вибракування будь-яких плодів з ознаками травмування або перезрівання дозволяє зменшити ризик інфікування всієї партії.

Використання фунгіцидів під час вегетації дозволяє знизити інфекційний фон у садах, проте вимагає суворого дотримання термінів очікування перед збором.

Агротехнічні заходи мають включати знищення рослинних решток, які є потенційними осередками для накопичення спорової маси гриба у ґрунті.