Фузаріум гематококкум

Fusarium haematococcum належить до царства Гриби (Fungi), роду Fusarium. Це поширений ґрунтовий фітопатоген, відомий також у статевій стадії як Nectria haematococca.

Гриб утворює мікроконідії, макроконідії та хламидоспори, які дозволяють йому виживати в несприятливих умовах та тривалий час зберігатися в ґрунті.

Цей вид характеризується значною екологічною пластичністю, що дозволяє йому існувати як сапротроф на рослинних рештках, так і як активний паразит.

Для діагностики виду в лабораторіях застосовують культивування на селективних середовищах, де колонії мають вигляд пухнастого нальоту білого або рожевого кольору.

Точна ідентифікація базується на молекулярно-генетичних методах дослідження, оскільки морфологічні ознаки можуть сильно змінюватися залежно від умов живлення.

Патоген вражає велику кількість сільськогосподарських культур, включаючи сою, бобові, томати, огірки та зернові злаки, завдаючи значних збитків врожаю.

Основним симптомом є розвиток кореневих гнилей, які призводять до порушення живлення рослини, затримки росту та швидкого в’янення.

Окрім кореневої системи, гриб здатен вражати стебла та плоди, викликаючи локальні некрози, які з часом поширюються на весь орган рослини.

У деревних та чагарникових культур Fusarium haematococcum може провокувати утворення виразок на корі, що призводить до відмирання гілок і зниження продуктивності.

Наслідком інфекції є не лише пряма втрата врожаю, а й зниження якості продукції через накопичення грибних метаболітів та мікотоксинів у тканинах.

Інфекція зазвичай починається з ґрунту, де патоген перебуває у вигляді спочиваючих спор, які активуються при наявності кореневих виділень рослин-господарів.

Період вегетації, особливо в умовах вологої та помірно теплої погоди, є найбільш сприятливим для масового поширення спор та зараження здорових рослин.

Найбільша активність патогену спостерігається при температурі ґрунту вище +20°C та високій вологості, що створює сприятливі умови для швидкого розвитку грибниці.

Конідії патогену легко поширюються за допомогою опадів, зрошувальних систем, а також за участю комах та при роботі з сільськогосподарською технікою.

Слабкі та ослаблені погодними чинниками рослини уражаються набагато швидше, ніж здорові екземпляри, що має велике значення в епіфітотіології захворювання.

Першою ознакою ураження є потемніння коріння та основи стебла, де тканина стає м’якою, часто з вологим нальотом рожевого або білого відтінку.

Рослини починають відставати в рості, листя втрачає тургор, жовтіє, а з часом скручується і засихає, починаючи з нижніх ярусів до верхівки.

На зрізі стебла чітко видно побуріння судинно-волокнистих пучків, що свідчить про системне зараження рослини та порушення провідної системи.

На плодах можуть з'являтися вдавлені плями, які швидко загнивають, а при високій вологості покриваються спороношенням гриба, що призводить до псування врожаю.

• Пожовтіння та в'янення вегетативної маси
• Побуріння та гниття кореневої системи
• Рожевий або білий наліт на пошкоджених тканинах
• Передчасне відмирання молодих рослин
• Ознаки системного судинного ураження

Захист починається з використання оздоровленого посівного матеріалу та його обов'язкової фунгіцидної обробки перед висіванням для запобігання раннього зараження.

Ефективною є система сівозміни з використанням культур, що не уражаються даним патогеном, а також знищення рослинних решток після збирання врожаю.

Агротехнічні заходи, що спрямовані на дренування ділянок та уникнення перезволоження ґрунту, мінімізують ризик розвитку спалахів фузаріозу.

Для біологічного захисту доцільно використовувати препарати на основі Trichoderma harzianum, які здатні конкурувати з патогеном та витісняти його з ґрунту.

Хімічний контроль включає застосування системних фунгіцидів, зокрема діючих речовин з класів триазолів, при появі перших симптомів захворювання на полях.