Моніліоз плодових культур

Гриб зимує у вигляді міцелію в уражених плодах, гілках та муміфікованих залишках, що залишаються на деревах або опадають на землю.

Активація патогена відбувається з настанням весни за сприятливих умов — високої вологості повітря та помірних температурних показників.

Поширення спор здійснюється за допомогою вітру, крапель дощу та комах, що сприяє швидкому розповсюдженню інфекції в саду.

Хвороба має циклічний розвиток, який тісно корелює з фенологічними фазами плодових культур, тому своєчасна діагностика є критично важливою.

Моніліоз уражає практично всі види кісточкових та зерняткових культур, включаючи яблуню, грушу, вишню, черешню, сливу та абрикос.

Найбільшої шкоди завдає моніліальний опік, який знищує суцвіття та молоді зав'язі, що призводить до катастрофічних втрат врожайності.

Пошкодження молодих пагонів спричиняє їхнє масове всихання, через що дерево виглядає так, ніби було обпалене вогнем.

На зрілих плодах хвороба викликає стрімке гниття, яке робить врожай непридатним для зберігання та споживання протягом лічених днів.

Уражені плоди часто залишаються на гілках, перетворюючись на джерела інфекції для наступного вегетаційного періоду, якщо їх не видалити.

Перші прояви хвороби — це раптове в'янення та побуріння квітів, які висихають, але залишаються на гілках на довгий час.

На молодих пагонах та листках виникають темні плями, а за умови високої вологості з'являється сіруватий наліт спороношення гриба.

Плоди спочатку вкриваються невеликою бурою плямою, яка швидко розростається, охоплюючи всю поверхню плоду гниллю.

Типовою ознакою є утворення концентричних кіл, сформованих з дрібних подушечок спор сірого або жовтуватого відтінку.

М'якуш зараженого плоду стає пухким, втрачає смакові властивості і поступово висихає, утворюючи тверду чорну «мумію».

Основним методом боротьби є агротехнічні заходи: збирання та спалювання муміфікованих плодів, вирізання уражених гілок із захопленням здорової тканини.

Необхідно проводити обрізку крони для забезпечення гарної аерації, що значно знижує вологість повітря навколо листя та плодів.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгіцидами під час фази «рожевого бутону» та після цвітіння для зупинки розвитку опіку.

• Застосування мідьвмісних препаратів ранньою весною.
• Використання системних фунгіцидів під час вегетації.
• Боротьба зі шкідниками, що пошкоджують шкірку плодів.

Восени слід ретельно прибирати опале листя та проводити побілку стовбурів для дезінфекції та запобігання перезимівлі спор гриба.