Епікоккум сорго

Збудник Epicoccum sorghinum (раніше відомий як Phoma sorghina) є мікроскопічним грибом, що належить до відділу Ascomycota. Цей патоген спеціалізується на ураженні злакових культур, викликаючи низку серйозних захворювань.

Морфологічно гриб характеризується утворенням пікнід — спеціалізованих плодових тіл, у яких дозрівають конідії. Саме ці спори відповідають за поширення інфекції в агроценозах під час вегетації.

Патоген є факультативним паразитом, що дозволяє йому виживати не лише на живих тканинах рослин, а й сапротрофно на пожнивних рештках у ґрунті протягом тривалого часу.

Точна ідентифікація виду потребує застосування лабораторних методів, включаючи мікроскопію та культивування на селективних середовищах, оскільки візуально патоген часто плутають з іншими плямистостями.

Висока пластичність гриба дозволяє йому адаптуватися до різних умов середовища, що робить його одним із найбільш небезпечних та стабільних збудників хвороб на посівах сорго в різних кліматичних зонах.

Основною культурою, що потерпає від діяльності цього гриба, є сорго (зернове, цукрове, віничне). Патоген вражає всі органи рослини, значно знижуючи їхню продуктивність та якість врожаю.

Листя є першою мішенню гриба. Ураження листкової поверхні призводить до зменшення фотосинтетичного потенціалу, що негативно позначається на накопиченні органічних речовин та загальному розвитку рослини.

Ураження стебел супроводжується руйнуванням внутрішніх тканин, що знижує міцність рослини та підвищує ризик вилягання посівів, особливо в умовах сильних вітрів або механічних навантажень.

Найбільшої шкоди завдає ураження волотей. Гриб пошкоджує квіткові елементи, що призводить до стерильності або формування неповноцінного зерна, яке стає джерелом подальшої інфекції.

Посівні якості насіння суттєво знижуються: уражене насіння має низьку енергію проростання, а проростки, що з’являються, часто уражуються системною інфекцією, що призводить до зрідженості посівів.

Активний розвиток патогена припадає на період від появи сходів до фази дозрівання, проте пік шкодочинності зазвичай спостерігається у другій половині вегетаційного сезону.

Підвищена вологість повітря та достатня кількість опадів є критичними факторами для масового спороутворення та інфікування здорових рослин під час вегетації.

Первинне зараження часто відбувається через насіннєвий матеріал або інфіковані рештки минулорічного врожаю, що знаходяться у верхньому шарі ґрунту.

Вторинна інфекція поширюється за допомогою конідій, які переносяться повітряними масами, краплями дощу або комахами, що дозволяє хворобі охоплювати великі території за короткий час.

Періоди тривалої посухи можуть дещо сповільнювати розвиток гриба, проте він зберігає здатність до відновлення активності при найменшому покращенні гідротермічних умов для паразитування.

Характерною ознакою є виникнення плям на листках, які мають відтінки від червоного до темно-коричневого кольору. Часто плями оточені жовтою облямівкою, що свідчить про токсичну дію метаболітів гриба.

При інтенсивному ураженні плями розростаються і зливаються, охоплюючи великі площі листової пластинки, що викликає передчасне засихання та опадання листя у нижньому ярусі рослини.

У центрі некротичних плям згодом з’являються дрібні чорні крапки — пікніди гриба, які добре помітні при огляді за допомогою лупи, особливо у вологу погоду.

Стебла при ураженні змінюють колір на сірувато-бурий, тканини стають ламкими, а всередині стебла може спостерігатися розвиток грибниці, що призводить до його передчасної загибелі.

Уражені волоті часто виглядають недорозвиненими, суцвіття набувають темного забарвлення, а зернівки вкриваються характерним нальотом, що знижує їхню товарну якість та вагу.

Використання здорового насіннєвого матеріалу, який пройшов фітосанітарну перевірку та якісне протруєння, є фундаментальним заходом для запобігання поширенню інфекції з самого початку вегетації.

Дотримання сівозміни з виключенням соргових культур протягом кількох років на одному полі дозволяє суттєво зменшити рівень інфекційного навантаження в ґрунті.

Якісний обробіток ґрунту, спрямований на глибоке загортання та швидке розкладання рослинних решток, суттєво обмежує можливості виживання патогена в міжсезонний період.

У періоди сприятливі для розвитку хвороби рекомендується застосування фунгіцидів, зокрема препаратів на основі триазолів та стробілуринів, які демонструють високу ефективність проти широкого спектра патогенів злаків.

Селекція та впровадження у виробництво стійких гібридів залишається найбільш надійним стратегічним рішенням, що дозволяє мінімізувати втрати від Epicoccum sorghinum без надмірного використання хімічних засобів.