Ельсиноя мангова

Ельсиноя мангова (лат. Elsinoe mangiferae) — це сумчастий гриб, що є головним збудником парші манго та належить до родини Elsinoaceae.

Цей мікроскопічний патоген спеціалізується на ураженні вегетуючих частин рослин манго, ведучи паразитичний спосіб життя в епідермісі листя та плодів.

Цикл розвитку гриба включає стадії конідіального спороношення, що забезпечує швидке поширення інфекції під час вологого сезону в садах.

Міцелій гриба утворює щільні строми, які дозволяють йому виживати в несприятливих умовах, наприклад, у корі або муміфікованих плодах.

Для розмноження патоген використовує аскоспори, які формуються в плодових тілах, що дозволяє грибу ефективно зберігатися в навколишньому середовищі до наступного сезону.

Збудник завдає значної шкоди промисловим насадженням манго, оскільки інфекція вражає всі надземні частини дерева: листя, пагони, квіти та плоди.

Найбільші економічні втрати спричиняє псування плодів, які через розвиток парші стають непридатними для продажу на ринку через втрату товарного вигляду.

Ураження молодих пагонів призводить до появи глибоких виразок, що негативно впливає на загальний ріст дерева та його фізіологічну стійкість.

Квіткові волоті при зараженні патогеном масово засихають, що веде до повної втрати потенційного врожаю на окремих гілках або деревах у цілому.

Листя, уражене паршею, передчасно жовтіє та опадає, що критично зменшує фотосинтетичну поверхню дерева і його здатність до накопичення цукрів.

Активізація Elsinoe mangiferae безпосередньо пов'язана з періодами високої вологості, частими опадами та туманами, що є типовим для клімату тропіків.

Найбільш небезпечним періодом для розповсюдження інфекції є фаза цвітіння та формування молодих плодів, коли тканини найбільш вразливі.

У сухі періоди життєдіяльність гриба сповільнюється, але він зберігається в рослинних рештках, очікуючи відновлення сприятливих умов для росту.

Краплі дощу та вітер є основними факторами, що переносять спори з уражених частин на здорові органи рослини в межах одного дерева.

Наявність ранкової роси часто стає достатнім фактором для проростання спор, що дозволяє патогену поширюватися навіть при відсутності сильних злив.

Характерною ознакою захворювання є поява дрібних плям темного кольору, які з часом збільшуються і покриваються характерним оливковим нальотом.

• Поява округлих плям на молодих листках.
• Тріщини на шкірці плодів через нерівномірний ріст тканин.
• Деформація молодих пагонів та листя.
• Засихання та відмирання квіткових суцвіть.
• Утворення кіркових наростів на поверхні гілок.

На плодах плями часто мають пробкоподібну консистенцію, що призводить до розтріскування шкірки та відкриває шлях для вторинних інфекцій.

Згодом уражені ділянки можуть зливатися, створюючи обширні зони некрозу на поверхні рослинних органів.

Першочерговим заходом є агротехнічна гігієна, яка передбачає видалення та спалювання всіх рослинних залишків, де може зимувати збудник.

Регулярна обрізка крони дозволяє забезпечити кращу вентиляцію, що значно знижує вологість навколо листя та плодів.

Хімічний захист передбачає використання фунгіцидів на основі міді перед цвітінням та одразу після нього для зупинки поширення спор.

Важливо уникати загущення посадок, щоб створити умови, що не сприяють тривалому утриманню вологи на поверхні органів рослини.

Інтегрована система захисту дозволяє чергувати препарати різних груп для запобігання виникненню резистентності у гриба.