Дотіорела виноградна

Дотіорела виноградна (Dothiorella vinea-gemmas) є небезпечним грибковим збудником, що спеціалізується на ураженні багаторічної деревини виноградної лози. Гриб відноситься до групи збудників, що викликають некротичні ураження судинної системи.

Патоген формує дрібні пікніди, всередині яких утворюються конідії, що розносяться вітром та краплями дощу. Це дозволяє грибу ефективно поширюватися на значні відстані в межах виноградника.

Основний спосіб проникнення гриба в рослину — це рани, що залишаються після обрізки, пошкодження морозом або градом. Міцелій гриба швидко проростає в глибокі шари деревини.

Біологічно цей вид характеризується високою пластичністю та здатністю тривалий час зберігатися в мертвій деревині, що робить його вкрай важким для повного викорінення.

Лабораторна діагностика є найнадійнішим способом визначення патогену, оскільки його зовнішні ознаки часто збігаються з іншими захворюваннями, такими як еска або еутипоз.

Дотіорела спричиняє ураження винограду культурного (Vitis vinifera). Хвороба вражає як молоді саджанці, так і дорослі кущі, що призводить до загального ослаблення рослини.

Гриб руйнує ксилему та флоему, що блокує надходження води та поживних речовин до листя та гроз. Це призводить до передчасного в'янення частин куща та його поступової загибелі.

Збитки виражаються у втраті врожаю, оскільки ягоди не отримують необхідного живлення, стають дрібними, кислими або зовсім не дозрівають. Окремі рукави можуть повністю засохнути протягом одного сезону.

Ураження стає критичним для виноградарства, оскільки інфекція має хронічний характер. Кущ не здатний до самовідновлення після того, як міцелій гриба проріс у серцевину штамба.

Масштабні інфекції призводять до необхідності передчасної заміни насаджень, що тягне за собою великі фінансові витрати на оновлення виноградника.

Активний розвиток гриба спостерігається протягом усього вегетаційного періоду, особливо за умов підвищеної вологості та температури від 15 до 25 градусів за Цельсієм.

Зимує патоген у вигляді міцелію в уражених тканинах лози або в залишках деревини, що залишилися на поверхні ґрунту після осінньої обрізки.

Найбільш небезпечний період — весна, коли під час обрізки лози створюються свіжі рани, через які спори потрапляють у провідні тканини рослини разом із вологою.

Протягом літа розповсюдження спор відбувається під час дощів, коли краплі води розбризкують конідії з пікнід на здорові частини куща або сусідні рослини.

Сильні вітри влітку також сприяють поширенню інфекції, переносячи спори на значні відстані, особливо якщо виноградник має щільну схему посадки.

На листі симптоми проявляються як хлоротичні плями між жилками, які згодом некротизуються. Характерною ознакою є «тигровий малюнок», що супроводжується скручуванням листя.

Верхівки пагонів можуть деформуватися, ставати короткими, а міжвузля — зменшуватися, що свідчить про серйозне порушення обмінних процесів у рослині.

На зрізі лози спостерігається чітке забарвлення деревини в коричневий або темно-бурий колір, часто у вигляді клиновидних некротичних зон, що йдуть від центру до периферії.

В окремих випадках на корі спостерігаються дрібні чорні крапки — пікніди гриба. Повна атрофія окремих гілок або рукавів часто стає помітною у період інтенсивного випаровування вологи влітку.

Ягоди на хворих кущах можуть мати ознаки гнилі, а грозді часто виглядають недорозвиненими, що знижує загальну якість виноматеріалу.

Система захисту базується на суворому дотриманні правил санітарії. Обов'язковим є видалення та спалювання всіх хворих частин лози, щоб запобігти розповсюдженню джерел інфекції.

Інструменти для обрізки слід регулярно дезінфікувати спиртовим розчином або хлорними сполуками, щоб не переносити спори гриба з хворого куща на здоровий.

Важливо обробляти місця зрізів спеціальними захисними препаратами, які містять фунгіциди та компоненти для швидкого загоєння тканин, перешкоджаючи проникненню патогену.

Хімічний контроль включає профілактичні обприскування мідьвмісними препаратами, які створюють захисний бар'єр на поверхні лози після проведення обрізки.

• Використання лише здорового, сертифікованого посадкового матеріалу.
• Проведення обрізки в суху погоду для швидкого підсихання ран.
• Своєчасне внесення фосфорно-калійних добрив для підвищення стійкості.
• Видалення хворих кущів з кореневою системою у важких випадках.