Діапорте лонгіколла

Діапорте лонгіколла (Diaporthe longicolla) — це сумчастий гриб, який є головним збудником фомопсису сої. Цей патоген належить до класу аскоміцетів і має надзвичайно високу здатність до адаптації в різних кліматичних зонах вирощування бобових.

Гриб проходить складний життєвий цикл, утворюючи як безстатеві спори (пікноспори), так і статеві спори (аскоспори). Ця особливість дозволяє йому ефективно поширюватися протягом усього вегетаційного періоду, використовуючи різні механізми розмноження.

Систематично об'єкт класифікується у складі родини Diaporthaceae. Його міцелій здатний проникати глибоко у тканини рослин, забезпечуючи надійний захист патогена від несприятливих зовнішніх умов та більшості контактних фунгіцидів.

Для розвитку патогена критично важливою є вологість повітря вище 80%. За таких умов гриб стрімко розвивається, охоплюючи нові тканини рослин і значно знижуючи їх фізіологічну активність.

Мікроскопічне дослідження дозволяє виявити наявність типових пікнід, які є джерелом інфекції. Вони зазвичай формуються у вигляді невеликих чорних горбків, що проривають епідерміс уражених частин стебла або бобів.

Найбільшої шкоди діапорте завдає посівам сої, спричиняючи відмирання стебел та гниття насіння. Хвороба призводить до передчасного старіння рослин, через що насіння не встигає набрати необхідну масу та олійність.

Патоген вражає як вегетативні органи (листя, стебла), так і генеративні (боби, насіння). Внутрішнє зараження насіння робить його непридатним для використання як посівний матеріал через різке зниження енергії проростання.

При сильному ураженні відбувається руйнування провідної системи рослини, що спричиняє швидке в'янення. Урожайність на заражених полях може знижуватися на 30–50% залежно від погодних умов та часу початку епіфітотії.

Враження бобів грибом Diaporthe longicolla часто призводить до їхнього розтріскування, що сприяє потраплянню вторинних інфекцій та подальшому псуванню врожаю під час зберігання.

Окрім прямої шкоди, патоген погіршує якісні показники зерна, зокрема, знижує вміст білка та сприяє накопиченню токсичних метаболітів, що негативно впливає на подальшу переробку сировини.

Типовим симптомом є поява коричневих плям на нижній частині стебла біля вузлів. З часом плями поширюються, охоплюючи весь периметр стебла, що призводить до його потемніння та подальшого ламкості.

Насіння, заражене патогеном, часто вкривається щільним білим міцелієм. Часто можна спостерігати зміну забарвлення насіння на сірувато-біле, воно втрачає свою характерну блискучу поверхню та стає крихким.

Листя хворих рослин вкривається некротичними плямами з виразною жовтою облямівкою. Поступово ці плями зливаються, викликаючи загальний хлороз і передчасне опадання листя, що значно послаблює рослину.

В умовах високої вологості на поверхні уражених частин з’являються краплі спорової маси. Це виглядає як слизові виділення, які легко переносяться вітром на сусідні здорові рослини або на сусідні поля.

На зрізі стебла хворої рослини чітко видно зміну кольору тканин — серцевина стає темно-коричневою або чорною. Це свідчить про активний розвиток грибниці, яка висмоктує поживні речовини та блокує транспорт води.

Захист посівів базується на комплексному підході, що включає використання здорового насіння, обробленого сучасними фунгіцидними протруювачами з системною дією проти аскоміцетів.

Важливим агротехнічним заходом є правильна сівозміна. Повернення сої на те саме поле раніше, ніж через 3-4 роки, різко підвищує ризик виникнення епіфітотії фомопсису через накопичення спорової маси у ґрунті.

Використання сортів з підвищеною стійкістю до Diaporthe longicolla є найбільш економічно ефективним методом. Селекція постійно працює над створенням гібридів, які здатні обмежувати розвиток гриба навіть у вологі роки.

Обприскування посівів у фазі цвітіння та наливу бобів фунгіцидами (на основі азолів або стробілуринів) дозволяє суттєво зменшити шкодочинність та зберегти якість урожаю сої.

Збирання врожаю слід проводити в максимально стислі терміни, оскільки перестоювання посівів у полі сприяє активному розвитку гриба на дозріваючих бобах та погіршує фітосанітарний стан насіння.