Діапорте аркті

Diaporthe arctii — це сумчастий гриб (аскоміцет) з роду Diaporthe, який часто зустрічається як анаморфна стадія під назвою Phomopsis.

Об'єкт характеризується утворенням пікнід — спеціальних вмістищ, де розвиваються два типи конідій: альфа-конідії (еліпсоїдні) та бета-конідії (ниткоподібні).

Згідно з класифікацією, цей гриб належить до порядку Diaporthales та родини Diaporthaceae, будучи серйозним патогеном багатьох рослин.

Ідентифікація патогена у польових умовах утруднена через морфологічну подібність з іншими представниками роду, тому часто потрібен лабораторний аналіз.

Гриб володіє високою здатністю до виживання у рослинних рештках, що робить його постійною загрозою для полів з порушенням сівозміни.

Цей фітопатоген паразитує на широкому спектрі рослин, включаючи різні родини агрокультур, що вирощуються в промислових масштабах.

Основна шкода пов'язана з ураженням стебел та черешків, що призводить до некрозу тканин і порушення нормального метаболізму рослини.

Ураження судинної системи перешкоджає руху поживних речовин, через що рослини в'януть і припиняють свій розвиток.

Гриб також може вражати генеративні органи, що негативно позначається на якості насіннєвого матеріалу та його потенційній схожості.

Уражені ділянки стають вразливими для вторинної інфекції, що значно прискорює процес загибелі культури на великих площах.

Активний розвиток патогена починається навесні за умови встановлення теплих погодних умов із температурою в межах +18...+25 градусів.

Підвищена вологість повітря та опади створюють ідеальне середовище для проростання спор та швидкого поширення інфекції по полю.

Зимує гриб у вигляді міцелію або пікнід на залишках врожаю, що дозволяє йому успішно перечікувати несприятливі умови в ґрунті або на стерні.

Первинне зараження відбувається через перенесення спор на здорові тканини молодих рослин дощами або вітром.

Протягом вегетації можливе повторне зараження (вторинна інфекція), що призводить до швидкого охоплення значних площ посівів.

Основними ознаками хвороби є поява коричневих або темно-бурих некротичних плям, які найчастіше утворюються на прикореневій частині стебла.

З часом уражені ділянки стають крихкими, стебла можуть ламатися, що призводить до передчасного вилягання посівів.

На поверхні некрозів часто можна помітити дрібні чорні крапки — пікніди, які є джерелом подальшого розповсюдження спор гриба.

• Пожовтіння та в'янення листкової пластинки вище місця ураження.
• Поява специфічних смуг або плям на черешках та стеблах.
• Тріщини на стеблах у місцях найбільшого скупчення інфекції.

Загальний стан посівів стає пригніченим, спостерігається відставання у рості, що в результаті веде до значних втрат врожайності.

Головним заходом боротьби є дотримання сівозміни з інтервалом не менше 3 років між вирощуванням сприйнятливих культур.

Необхідно ретельно проводити оранку з повним перевертанням пласта, щоб максимально заглибити та знищити джерела інфекції.

Використання стійких сортів та насіння, яке пройшло сертифікацію та фунгіцидну обробку, значно знижує ризик масового ураження.

Хімічний захист передбачає своєчасну обробку посівів фунгіцидами згідно з регламентом при виявленні перших симптомів захворювання.

Важливо також контролювати бур'яни, які можуть виступати проміжними господарями для гриба в періоди між основними культурами.