Циліндрокарпоз

Циліндрокарпоз — це грибкове захворювання, що викликається патогенним грибом Cylindrocarpon destructans. Належить до царства Гриби, відділу Аскоміцети.

Цей фітопатоген є типовим мешканцем ґрунту, здатним тривалий час виживати у вигляді хламідоспор або міцелію у рослинних рештках.

Морфологія гриба включає утворення мікроконідій, макроконідій та хламідоспор, які забезпечують високу витривалість патогену до несприятливих умов.

Патоген має значну екологічну пластичність, що дозволяє йому ефективно колонізувати кореневі системи різних видів рослин за умов високої вологості.

Лабораторна ідентифікація здійснюється шляхом посіву уражених тканин на спеціалізовані живильні середовища, де гриб утворює колонії з рясним спороношенням.

До списку рослин-господарів входять декоративні культури, такі як лілії та тюльпани, а також сільськогосподарські культури, зокрема женьшень та виноград.

Основний вплив патогену спрямований на кореневу систему та прикореневу шийку рослин, що призводить до некротичних процесів та руйнування тканин.

Для женьшеню цей гриб є однією з основних причин масової загибелі плантацій, провокуючи специфічну гниль коренів, відому як «іржава хвороба».

Ураження цибулинних культур спричиняє гниття денця, що робить посадковий матеріал непридатним для вирощування та тривалого зберігання.

Деревні культури, особливо саджанці у розсадниках, страждають від гниття коріння, що веде до пригнічення росту, хлорозу листя та подальшої загибелі.

Розвиток хвороби найбільш інтенсивний у періоди надмірної вологості ґрунту та помірних температур, що характерно для весняного та осіннього сезонів.

Первинне інфікування відбувається через мікротріщини в корінні, що виникають під час садіння, пошкодження шкідниками або через перезволоження ґрунту.

Цикл розвитку включає стадію спокою, коли гриб перечікує несприятливі умови, та активну фазу розмноження за наявності сприятливого господаря.

Поширення спор здійснюється з краплями води, через заражений ґрунт, садовий інвентар або за допомогою неякісного посадкового матеріалу.

В умовах закритого ґрунту рівень інфекційного навантаження може зростати цілий рік через порушення режиму поливу та погану аерацію субстрату.

Першою ознакою хвороби є пригнічений зовнішній вигляд рослини: листя жовтіє, темпи росту уповільнюються, спостерігається деформація молодих пагонів.

При дослідженні кореневої системи виявляються бурі або коричневі плями, які з часом розширюються, охоплюючи велику площу здорових тканин.

Коріння стає м'яким, водянистим і поступово перетворюється на гнилу масу, що легко виявляється при спробі витягнути рослину з ґрунту.

На уражених ділянках при високій вологості може з'являтися білий або рожевий наліт міцелію, що є скупченням спор гриба.

На пізніх стадіях розвитку у цибулинних денце повністю руйнується, а внутрішні луски набувають склоподібного або темного відтінку.

Основою захисту є дотримання сівозміни, що унеможливлює вирощування сприйнятливих культур на інфікованих ділянках протягом 5–7 років.

Важливим агротехнічним заходом є поліпшення дренажу ґрунту, оскільки застій води є головним чинником розвитку циліндрокарпозу.

Застосування біологічних фунгіцидів на основі штамів Trichoderma допомагає пригнічувати патоген у ґрунті шляхом мікопаразитизму.

• Дезінфекція посадкового матеріалу протруюванням.
• Своєчасне видалення та знищення уражених рослин.
• Використання здорового сертифікованого насіннєвого матеріалу.
• Стерилізація ґрунтових сумішей перед початком сезону.

Використання хімічних фунгіцидів доцільне на ранніх етапах, але потребує суворого дотримання регламентів та чергування речовин для запобігання резистентності.