Циліндрокарпон деструктанс

Цей гриб має складний життєвий цикл і може тривалий час виживати в ґрунті у формі хламідоспор, які стійкі до екстремальних температур та несприятливих умов середовища.

Його міцелій добре розвивається в умовах вологого ґрунту, проникаючи в тканини рослини через коріння. Мікроскопічні дослідження дозволяють ідентифікувати його за специфічними циліндричними конідіями.

Патоген є факультативним паразитом, що дозволяє йому успішно розмножуватися як на живих рослинах, так і на рослинних рештках, що ускладнює його повне видалення з ділянки.

Широке поширення гриба в агроценозах пов’язане з його здатністю швидко переноситися разом із зараженою розсадою, інструментами для обробітку ґрунту та поливною водою.

Найбільшу шкоду цей збудник завдає промисловим посівам женьшеню, викликаючи «іржаву гниль», яка здатна знищити весь врожай на плантації протягом одного сезону.

Окрім женьшеню, патоген вражає велику кількість плодових дерев, ягідників та овочевих культур, пошкоджуючи їхню кореневу систему в будь-якому віці.

Кореневі системи, уражені цим грибом, втрачають здатність поглинати воду та мінеральні елементи, що призводить до загального пригнічення росту та розвитку надземної частини рослини.

При прогресуванні інфекції судинна система рослини забивається продуктами метаболізму гриба, що викликає швидке в'янення та подальшу загибель культури.

Висока шкідливість проявляється також у зниженні товарної якості продукції, оскільки пошкоджені коріння стають непридатними для реалізації або тривалого зберігання.

Найбільш сприятливими умовами для зараження є прохолодна та волога погода, що часто спостерігається в період ранньої весни або затяжної осені.

Оптимальний температурний режим для росту грибниці знаходиться в межах 18–22 градусів за Цельсієм, проте патоген зберігає свою життєздатність у широкому діапазоні температур.

Надмірна вологість ґрунту без належного дренажу стає головним чинником, що провокує швидке поширення інфекції між сусідніми рослинами на полі.

У закритому ґрунті збудник може активно розвиватися протягом усього року, якщо не дотримуватися суворих санітарних вимог щодо вологості та вентиляції повітря.

Активність патогену різко зростає, якщо рослини перебувають у стані стресу через порушення агротехніки або несприятливі кліматичні фактори.

Візуально хвороба проявляється через пожовтіння листків, які поступово засихають, починаючи з нижніх ярусів рослини, що часто нагадує симптоми дефіциту поживних речовин.

При викопуванні коренів можна помітити темно-коричневі або іржаві плями, які з часом перетворюються на виразки, що глибоко врізаються в тканини кореня.

Уражені ділянки кореневої системи стають м'якими, набувають темного кольору і можуть виділяти специфічний запах внаслідок розпаду тканин під дією ферментів патогену.

На поверхні коренів у вологих умовах може утворюватися слабкий наліт білого або сіруватого міцелію, який поступово темніє.

• Повільний ріст та пригнічення розвитку рослин.
• Некротичні плями на коренях та кореневій шийці.
• Повна деградація дрібних коренів.
• В'янення надземної частини за наявності вологи в ґрунті.

Основою контролю є дотримання сівозміни, яка виключає вирощування чутливих культур на одному полі протягом тривалого часу для розриву інфекційного циклу.

Важливо використовувати виключно здоровий садивний матеріал та проводити його передпосадкову дезінфекцію відповідними фунгіцидними препаратами.

Покращення аерації ґрунту через глибоке розпушування та правильне планування системи дренажу суттєво зменшує ризик розвитку кореневих гнилей.

Використання біологічних засобів на основі грибів-антагоністів, зокрема видів Trichoderma, є ефективним методом стримування популяції патогену в ґрунті.

У випадках сильного зараження плантацій необхідно проводити повне видалення уражених рослин із грудкою землі та подальшу дезінфекцію ґрунту дозволеними хімічними препаратами.