Цефалотеціум рожевий

Цефалотеціум рожевий (лат. Cephalothecium roseum) — це недосконалий гриб з відділу Ascomycota, який відомий як сапротроф, що часто переходить до паразитичного способу життя.

Міцелій гриба характеризується утворенням характерних рожевих або лососевих подушечок. Його конідієносці мають просту будову та несуть на вершинах скупчення безбарвних двоклітинних конідій.

Цей мікроорганізм широко розповсюджений у навколишньому середовищі, зокрема у ґрунті та на рештках рослин, звідки він поширюється за допомогою вітру або комах.

Патоген володіє високою ферментативною активністю, що дозволяє йому швидко руйнувати структуру тканин рослин, особливо якщо вони вже мають механічні пошкодження.

У лабораторних умовах ідентифікацію проводять за допомогою культивування на живильних середовищах, де гриб формує характерний рожевий наліт із масовим спороношенням.

Гриб вражає плоди яблуні, груші, персика, а також томати, спричиняючи розвиток так званої рожевої плісняви, особливо в період післязбирального зберігання.

Інфекція проникає в плоди переважно через механічні пошкодження, рани від комах, сонячні опіки або безпосередньо через зону кріплення плодоніжки.

Під час зберігання в сховищах хвороба швидко поширюється від хворих плодів до здорових, що призводить до гниття цілих партій продукції.

Крім плодів, патоген може вражати ослаблені молоді пагони та суцвіття деяких культурних рослин, знижуючи їх життєздатність та продуктивність.

Продукти метаболізму гриба, зокрема трихотеценові мікотоксини, роблять уражену продукцію небезпечною для споживання та переробки.

Розвиток гриба в саду активізується під час дозрівання плодів, коли встановлюється тепла та волога погода, оптимальна для проростання його конідій (20–25°C).

У плодосховищах хвороба проявляється найбільш масово при порушенні температурного режиму, коли температура повітря перевищує 0...+2°C.

Висока вологість повітря та наявність краплинної вологи є ключовими чинниками, що сприяють швидкому проростанню спор на поверхні шкірки плодів.

Зимує патоген у вигляді міцелію та спор на опалому листі, у ґрунті, на залишках плодів та на внутрішніх поверхнях тари і стінах сховищ.

Цикл розвитку гриба за сприятливих умов займає лічені дні, що робить його вкрай небезпечним при тривалому зберіганні врожаю в неконтрольованих умовах.

Первинною ознакою є поява на поверхні плоду білувато-сірих плям, які згодом покриваються пухнастим нальотом рожевого кольору.

Тканини в місцях ураження розм’якшуються, стають водянистими та поступово набувають коричневого кольору, поширюючись углиб плоду.

М’якоть уражених плодів набуває вираженого гіркого присмаку та специфічного запаху, що робить її абсолютно непридатною для використання.

При тривалому зберіганні уражені ділянки можуть деформуватися, утворюючи заглиблені плями з кільцеподібними зонами рожевого спороношення по краях.

• Рожевий пухнастий наліт на шкірці.
• Швидке розм’якшення та коричневе забарвлення тканин.
• Гіркий присмак м’якоті навколо місця зараження.
• Вдавлені плями при зберіганні в овочесховищах.

Першочерговим заходом є своєчасне видалення та утилізація всіх рослинних залишків та опалих плодів з території саду після збору врожаю.

Ефективний захист базується на контролі чисельності шкідників, оскільки пошкодження шкірки плодів відкриває шлях для проникнення грибкової інфекції.

Закладати на тривале зберігання слід лише цілі, не пошкоджені хворобами та шкідниками плоди, ретельно відбраковуючи підозрілі екземпляри.

У приміщеннях для зберігання необхідно забезпечити стабільний температурний режим близько 0°C та ефективну вентиляцію для зменшення вологості.

Проведення регулярної дезінфекції складських приміщень та ящиків за допомогою відповідних фунгіцидів або обкурювання сіркою запобігає поширенню патогену.