Клетрідіум кори

Clethridium corticola — це мікроскопічний гриб, що належить до відділу Аскоміцети (Ascomycota), здатний викликати серйозні некротичні захворювання кори дерев.

Даний патоген у своєму циклі розвитку утворює сумчасте спороношення, яке дозволяє йому ефективно поширюватися у просторі за допомогою вітру та крапель дощу.

Гриб характеризується досить високою агресивністю, особливо в умовах порушення фізіологічного стану рослини, коли захисні механізми дерева ослаблені.

На клітинному рівні міцелій гриба виділяє ферменти, що руйнують целюлозу та лігнін, що призводить до відмирання тканин камбію та кори.

Наукова класифікація об'єкта підкреслює його приналежність до групи збудників, що спеціалізуються на паразитуванні в корі деревних культур, викликаючи їх поступове всихання.

Основними об'єктами ураження є кісточкові породи, зокрема вишня, слива та абрикос, які найбільш чутливі до впливу патогену.

Гриб уражає штамб і головні гілки дерева, що перешкоджає нормальному руху поживних речовин від кореневої системи до крони.

Внаслідок ураження виникає некроз кори, який поступово поширюється навколо стовбура, перериваючи фізіологічні зв'язки в організмі рослини.

Втрати врожаю зумовлені загальним ослабленням дерева, зменшенням площі листкової поверхні та передчасною загибеллю окремих плодоносних гілок.

Запущені форми захворювання призводять до того, що дерево втрачає зимостійкість і гине при перших серйозних морозах або внаслідок посухи.

Найбільш сприятливі умови для поширення патогену виникають під час тривалих вологих періодів навесні та восени, коли температура коливається в помірних межах.

Інфекційний цикл може активуватися в періоди відлиг, коли грибниця починає проростати в тканинах кори, що перебувають у стані спокою.

Первинне зараження відбувається через спори, що потрапляють на свіжі зрізи або механічні пошкодження кори під час проведення обрізки дерев.

Протягом літнього періоду патоген продовжує повільно розвиватися всередині кори, особливо якщо сад не отримує достатньої аерації через занадто густу крону.

Збереження інфекції відбувається шляхом зимування міцелію безпосередньо в некротичних зонах кори, які слугують резерватором для майбутніх заражень.

Зовнішні ознаки проявляються у вигляді потемніння окремих ділянок кори, які з часом стають сухими, ламкими та вкриваються тріщинами.

На уражених ділянках можна помітити дрібні плодові тіла гриба, що виступають крізь епідерміс кори, особливо після вологих погодних умов.

• Поява втиснутих плям коричневого кольору на поверхні стовбурів.
• Виділення камеді в місцях розвитку некрозу як захисна реакція дерева.
• Осипання листя та поступове оголення верхівок гілок (суховершинність).

Під корою в зоні ураження спостерігається побуріння деревини та тканин, що свідчить про глибоку диференціацію патогенного впливу.

Кінцевою стадією є відшарування мертвої кори цілими клаптями, що оголює деревину та відкриває доступ для додаткових шкідників.

Основою боротьби є постійний моніторинг стану кори дерев та своєчасне видалення гілок, що виявляють перші симптоми захворювання.

При обрізці важливо дезінфікувати інструмент спиртовим розчином або хлорвмісними засобами, щоб уникнути перенесення спор гриба між деревами.

Використання фунгіцидів, що базуються на міді, у фазу «зеленого конуса» значно знижує ризик успішної інвазії патогену в тканини рослини.

Агротехнічні методи, такі як білення стовбурів вапном, допомагають захистити кору від перегріву та розтріскування, зменшуючи кількість «вхідних воріт» для гриба.

У разі виявлення великих некротичних плям проводиться зачистка до здорової деревини з подальшим обробленням рани дезінфектантом та загоюючими мазями.