Кладоспоріум макрокарпум

Cladosporium macrocarpum є недосконалим грибом з родини Cladosporiaceae. Цей мікроскопічний фітопатоген викликає появу темного оливкового нальоту на уражених частинах рослин, що є типовим для представників цього роду.

Міцелій патогену має вигляд темних септованих гіф. Конідієносці часто колінчасто вигнуті, що є ключовим морфологічним маркером для ідентифікації виду під мікроскопом.

Спори (конідії) утворюються у вигляді ланцюжків, мають еліпсоїдну форму та темне забарвлення, що забезпечує їм високу стійкість до несприятливих погодних факторів.

Гриб здатний існувати як факультативний паразит, що активно розвивається на живих тканинах, так і як сапротроф, що розкладає відмерлі рослинні рештки в грунті.

Біологічний цикл включає швидке продукування конідій, які легко переносяться вітром, водою та комахами, що зумовлює широке охоплення площ при сприятливому мікрокліматі.

Патоген вражає велику кількість сільськогосподарських культур, зокрема томати, огірки, цибулю та зернові культури. Часто він атакує рослини, що мають ослаблений імунітет внаслідок дії стресових факторів.

Основна шкода полягає у порушенні процесів фотосинтезу, що призводить до пригнічення росту та загального зниження енергії вегетації уражених примірників.

У разі зараження овочевих культур спостерігається передчасне старіння листків, втрата товарної якості плодів та їх можливе загнивання, що робить врожай непридатним для зберігання.

На зернових культурах гриб може викликати плямистість листя, що при значному ураженні знижує якісні показники зерна та скорочує період наливу колоса.

Шкодочинність особливо зростає у теплицях, де через високу густоту насаджень та специфічний клімат гриб поширюється надзвичайно швидко, охоплюючи великі площі за короткий час.

Найбільш сприятливими для розвитку хвороби є періоди високої вологості, які часто припадають на другу половину літа та початок осені, коли спостерігаються значні добові коливання температури.

Патоген оптимально розвивається при температурному режимі від +18 до +25 градусів Цельсія та вологості повітря понад 80-85%, що сприяє масовому утворенню конідій.

У закритому грунті розвиток гриба може відбуватися безперервно, якщо не здійснюється контроль за вентиляцією та вологістю повітря в тепличному приміщенні.

Інфекція перезимовує у вигляді міцелію та спор у рослинних рештках, що залишилися на поверхні або в верхніх шарах ґрунту, а також на насінні.

Поширення хвороби активізується під час випадіння рос, туманів або затяжних дощів, які тривалий час зберігають краплинно-рідинну вологу на листках рослин.

Початкова стадія зараження характеризується появою дрібних жовтуватих або хлоротичних плям, які поступово темніють до бурого або оливкового кольору.

На нижньому боці листків виникає оливково-бархатисте спороношення, яке при детальному огляді виглядає як щільний наліт, що складається з маси спор патогену.

При прогресуванні хвороби плями збільшуються, зливаються між собою, охоплюючи значну частину листової пластинки, що призводить до її повного відмирання.

Уражені стебла можуть набувати темно-бурого забарвлення, ставати ламкими, що порушує транспортування поживних речовин та призводить до в’янення верхньої частини рослини.

• Поява плям неправильної форми.
• Темний оливковий наліт на нижній стороні листка.
• Скручування та засихання ураженого листя.
• Загальне пригнічення розвитку рослини.

Дотримання сівозміни є основним заходом, що дозволяє зменшити інфекційний тиск. Повернення пасльонових або гарбузових культур на те саме поле має відбуватися не раніше ніж через 3-4 роки.

Ретельне видалення та глибоке переорювання рослинних залишків дозволяє суттєво обмежити джерела поширення інфекції на наступний сезон.

В теплицях необхідно підтримувати оптимальний рівень вологості повітря, не допускаючи утворення краплинного конденсату, що є критичним фактором для проростання спор.

Хімічний захист передбачає використання фунгіцидів, дозволених до застосування на відповідних культурах, з чергуванням препаратів різних груп для запобігання розвитку резистентності.

Агротехнічні методи повинні бути спрямовані на створення умов, що сприяють швидкому висиханню листкової поверхні, включаючи правильне формування куща та боротьбу з бур’янами.