Кладоспоріоз огірка

Збудником захворювання є недосконалий гриб Cladosporium cucumerinum із ряду Hyphomycetales. Це фітопатоген, який вражає переважно рослини родини Гарбузові, викликаючи хворобу, відому як оливкова або бура плямистість.

Міцелій гриба розвивається в міжклітинниках тканин рослини, утворюючи конідієносці, які виходять на поверхню через продихи або розриви епідермісу. Гриб має високу здатність до адаптації, зберігаючись у ґрунті, на рослинних рештках та на конструкціях теплиць у вигляді конідій та грибниці.

Систематично патоген належить до царства Гриби, відділу Ascomycota, класу Dothideomycetes. Це облігатний паразит, чия життєдіяльність безпосередньо залежить від доступу до поживних речовин живої рослини-господаря.

Спори гриба (конідії) мають овальну або циліндричну форму, часто двоклітинні, оливкового кольору. Вони легко розносяться повітряними потоками, з краплями води під час поливу або через інвентар агронома.

Розвиток хвороби має виражений епіфітотійний характер при порушенні температурно-вологісного режиму, що робить ідентифікацію збудника критично важливою для оперативного прийняття рішень на виробництві.

Хвороба вражає всі надземні органи рослини: листя, стебла та плоди. Збитки від кладоспоріозу можуть сягати 80% врожаю при епіфітотійному розвитку патогена.

Найбільшої шкоди завдається товарним якостям огірка. На молодих зав'язях виникають глибокі виразки, через що плоди викривляються, стають потворними та непридатними для реалізації або консервації.

Пошкодження листя призводить до зниження площі асиміляційної поверхні, що уповільнює фотосинтез і виснажує рослину. Внаслідок передчасного відмирання листя припиняється ріст нових плодів.

На стеблах можуть з'являтися тріщини та виразки, які в умовах високої вологості вкриваються оливковим нальотом. Це призводить до послаблення загального імунітету огірка та вторинного заселення пошкоджених тканин іншими патогенами.

У виробничих масштабах кладоспоріоз вважається одним із найбільш небезпечних захворювань у закритому ґрунті, здатним за короткий термін знищити значну частину товарної продукції.

Перші ознаки захворювання часто проявляються у фазу масового плодоношення. У теплицях хвороба може виявлятися будь-якої пори року, якщо не дотримуються вимоги до мікроклімату.

Оптимальні умови для зараження — це температура повітря в межах 16–22°C і висока відносна вологість повітря (понад 90%). Різкі перепади температур, що сприяють випаданню конденсату, провокують активне проростання конідій.

Цикл розвитку гриба за сприятливих умов становить лише кілька днів. Конідії проростають за наявності крапельно-рідкої вологи, проникаючи в тканини рослини за лічені години.

Поширення патогена посилюється при поливах дощуванням, коли краплі води переносяться з інфікованих ділянок на здорові тканини, поширюючи спори гриба по всій теплиці.

До кінця сезону інтенсивність накопичення інфекційного початку в ґрунті та на конструкціях досягає максимуму, що вимагає проведення ретельної дезінфекції приміщень перед наступним оборотом.

На листі з'являються численні дрібні кутасті плями, які поступово світлішають і набувають сіро-бурого відтінку. Тканина в центрі плям часто випадає, утворюючи дірки.

На нижньому боці листа, а також на уражених плодах можна помітити оксамитовий наліт оливкового кольору. Це скупчення конідієносців та конідій патогена, яке є ключовою діагностичною ознакою.

На плодах утворюються дрібні водянисті плями, які швидко перетворюються на глибокі сухі або злегка вологі виразки. З часом виразки розтріскуються, деформуючи огірок.

Уражені зав'язі часто жовтіють і засихають, припиняючи ріст. В умовах високої вологості виразки можуть розростатися, охоплюючи значну площу поверхні плоду.

• Пожовтіння тканин навколо плям на листі.
• Деформація плодів (гачкоподібність).
• Оливковий оксамитовий наліт на пошкоджених частинах.
• Швидке поширення некрозів при високій вологості.

Основною мірою є підтримання оптимального мікроклімату: недопущення різких перепадів температур та суворе дотримання режиму вологості повітря (нижче 80%).

Необхідно уникати поливу по листю (дощування), віддаючи перевагу крапельному зрошенню. Регулярне провітрювання теплиць допомагає знизити вологість і перешкоджає проростанню спор.

Агротехнічні методи включають обов'язкове видалення та знищення всіх рослинних решток, використання стійких гібридів та дотримання сівозміни, що виключає повернення огірка на колишнє місце раніше ніж через 3-4 роки.

Хімічний контроль ґрунтується на застосуванні фунгіцидів із груп стробілуринів, триазолів та мідьвмісних препаратів. Обробки проводять профілактично або при виявленні перших симптомів, дотримуючись строків очікування до збору врожаю.

Біологічний метод включає використання препаратів на основі Bacillus subtilis та інших антагоністів грибних захворювань, які ефективно стримують розвиток інфекції на початкових стадіях.