Хоанефора лійкоподібна

Хоанефора лійкоподібна (Choanephora infundibulifera) — це грибоподібний мікроорганізм, що належить до відділу мукорових грибів. В агрономічній практиці цей патоген спричиняє розвиток мокрих гнилей та некрозів різних частин рослин.

Організм характеризується агресивним проникненням у тканини через механічні пошкодження або природні отвори. Міцелій гриба інтенсивно розвивається, виділяючи ферменти, що руйнують клітинні оболонки рослини.

Зовнішньо гриб виявляється через формування пухнастого нальоту, колір якого змінюється від сірого до темно-коричневого при масовому спороношенні. Свою назву патоген отримав через специфічну форму спорангієносців, що нагадують лійку.

Життєвий цикл збудника включає зимуючі спори, які зберігаються в ґрунті або на рослинних рештках. За сприятливих умов вони проростають, поширюючись через краплі дощу, вітер або комах-переносників.

Цей фітопатоген є надзвичайно небезпечним для сільського господарства, особливо в умовах закритого ґрунту, де висока вологість сприяє швидкому спалаху інфекції.

Патоген вражає велику кількість культур, зокрема родини Гарбузові, Пасльонові та Бобові. Найбільші збитки фіксуються на кабачках, огірках, перці, томатах та квасолі.

Інфекція найчастіше вражає генеративні органи. На квітках хвороба проявляється гниттям, яке швидко переходить на зав’язь, призводячи до її деформації або повного опадання.

Плоди, уражені хоанефорою, втрачають товарний вигляд та стають непридатними для тривалого зберігання. В умовах підвищеної вологості плід повністю руйнується за кілька днів, перетворюючись на м’яку масу.

На пагонах та листках з’являються некротичні плями, що поступово збільшуються. Це призводить до раннього в’янення листя та зниження продуктивності фотосинтезу всієї рослини.

Шкодочинність захворювання полягає у швидкому поширенні патогена в межах поля або теплиці, що загрожує втратою значної частини врожаю при несвоєчасному втручанні.

Найбільша активність Choanephora infundibulifera спостерігається під час періодів з високою відносною вологістю повітря (вище 85%) та теплими температурами (від +25°C до +30°C).

У закритому ґрунті розвиток патогена можливий протягом усього вегетаційного сезону, якщо не забезпечується належна вентиляція та контроль рівня конденсату на листі.

У відкритому ґрунті епіфітотії найчастіше виникають після тривалих опадів, за якими слідує різке потепління. Саме це поєднання є критичним для проростання спор гриба.

Тривалі періоди посухи обмежують поширення інфекції, проте наявність краплинної вологи (роса або полив) знову активує міцелій.

Комахи-запилювачі та шкідники відіграють значну роль у розповсюдженні спор гриба, переносячи їх з уражених частин на здорові квіти.

Початкові ознаки включають появу водянистих плям на пелюстках квіток, які швидко стають коричневими. Гниль швидко поширюється на квітконіжку та саму зав'язь.

• Густий пухнастий наліт сірого або коричневого кольору на поверхні плодів.
• Наявність дрібних чорних крапок (спорангіїв) у складі нальоту.
• Швидке розм'якшення тканин плоду без характерного запаху бродіння.
• Почорніння верхівок пагонів при високій вологості повітря.
• Масове скидання зав'язі після цвітіння через розвиток гнилі.

При сильному ураженні плоди вкриваються спороношенням, яке легко поширюється вітром на сусідні здорові рослини, створюючи нові вогнища.

На листі ураження виглядає як темно-коричневі некротичні зони, що часто нагадують симптоми альтернаріозу, але за наявності відповідних умов вологості з'являється характерний наліт.

Головним заходом є підтримання оптимального мікроклімату: забезпечення належної циркуляції повітря в теплицях та запобігання перезволоженню ґрунту.

Важливим агротехнічним заходом є систематичне видалення рослинних решток, які є головним джерелом збереження інфекції з року в рік.

Потрібно проводити вчасні заходи боротьби зі шкідниками, оскільки пошкоджені ними тканини стають легким входом для інфекції.

Хімічний контроль включає обробку фунгіцидами, ефективними проти патогенів класу Zygomycota, з обов'язковим дотриманням термінів очікування до збору врожаю.

Рекомендується застосовувати профілактичне обприскування біологічними фунгіцидами (на основі Bacillus subtilis або Trichoderma), які ефективно пригнічують розвиток патогенів на поверхні рослин.