Вірус червоної плямистості нуту

Головною особливістю збудника є його передача виключно через комах-векторів. Доведено, що він не поширюється механічним шляхом під час обробітку ґрунту чи догляду за рослинами, а також не переноситься насіннєвим матеріалом.

Основними переносниками вірусу є різні види попелиць, зокрема горохова попелиця (Acyrthosiphon pisum). Переносник отримує вірус під час харчування на хворих рослинах і стає здатним до передачі інфекції протягом усього життя.

Джерелом вірусної інфекції навесні виступають багаторічні бобові трави та бур'яни, на яких вірус зимує. Міграція крилатих форм попелиці з цих резервацій на молоді посіви нуту призводить до спалахів хвороби.

Розвиток вірусу тісно пов'язаний з біологічними циклами переносників. Помірна температура повітря та висока вологість сприяють активному розмноженню попелиць, що створює сприятливі умови для швидкого розповсюдження вірусу на полі.

Ураження посівів нуту (Cicer arietinum) цим вірусом призводить до значних втрат врожаю, що може сягати 50% і більше в умовах сильного епіфітотійного тиску. Хворі рослини зупиняються у рості та розвитку.

Фізіологічне порушення процесів фотосинтезу через вірусну інфекцію негативно впливає на формування вегетативної маси. Рослини стають слабкими, їхня імунна система втрачає здатність чинити опір іншим патогенам.

Якість врожаю суттєво знижується: боби стають дрібними, щуплими та втрачають свої споживчі властивості. Це ускладнює переробку нуту та знижує його ринкову вартість у рази.

Системність ураження означає, що вірус проникає в усі тканини рослини, порушуючи обмін речовин та транспорт поживних елементів до плодів. Це робить навіть візуально здорові частини рослини менш продуктивними.

Тривале перебування вірусу в агроценозі виснажує ґрунт та знижує загальну ефективність сільськогосподарського виробництва, вимагаючи додаткових витрат на фунгіциди та інсектициди.

Первинні симптоми виявляються як почервоніння або оранжево-червоне забарвлення листків, яке починається з верхівки та поступово охоплює всю надземну частину. Колір стає інтенсивнішим з розвитком некротичних плям.

Рослини демонструють виражену карликовість та вкорочення міжвузлів. Листки стають жорсткими, скрученими донизу та ламкими, що є класичним візуальним маркером інфекції лютеовірусами.

Коренева система уражених примірників розвивається слабко, спостерігається дефіцит вузликів, що фіксують азот. Це призводить до передчасного жовтіння та в’янення всієї рослини в спекотні години дня.

Цвітіння відбувається дуже обмежено, бутони часто не розкриваються або опадають ще до запилення. Кількість бобів на кожній рослині зменшується критично, що і є причиною втрати врожаю.

• Почервоніння або оранжевий відтінок листя.
• Деформація та скручування листових пластин.
• Карликовість та вкорочені стебла.
• Передчасне опадання квіток та бутонів.
• Некротичні плями на старій вегетативній масі.

Ефективний контроль починається з моніторингу популяцій попелиці. Використання інсектицидів системної дії дозволяє зменшити кількість переносників і розірвати ланцюг поширення вірусу в посіві.

Важливим агротехнічним заходом є знищення бур'янів та падалиці бобових по краях поля. Це усуває природні джерела (резервації) вірусу, з яких попелиця перелітає на культурні рослини.

Вибір часу посіву має велике значення: ранній посів нуту іноді дозволяє рослинам досягти фази стійкості до того часу, як почнеться масова міграція попелиці навесні.

Селекційна робота спрямована на виведення сортів, стійких до вірусу червоної плямистості. Використання сертифікованого насіннєвого матеріалу та стійких сортів є найкращим способом уникнення великих збитків.

Дотримання просторової ізоляції між полями нуту та іншими бобовими культурами є обов'язковим для великих господарств, щоб мінімізувати перенесення вірусу крилатими формами попелиць.