Хетоміум

Міцелій гриба зазвичай септований, гіаліновий або слабко забарвлений. Характерною особливістю є плодові тіла — перитеції, вкриті темними волосками (щетинками), що й дало назву роду.

Спори хетоміуму мають лимонну або овальну форму, часто забарвлені в оливковий або коричневий колір. Вони дуже стійкі до впливу факторів зовнішнього середовища.

Гриб розмножується статевим шляхом (аскоспори) та безстатевим (конідії). В агроценозах він частіше зустрічається як компонент пліснявих комплексів, що розвиваються на насінні та залишках.

Систематично цей рід включає безліч видів, найвідомішим з яких є Chaetomium globosum, що часто зустрічається на зернових культурах.

Хетоміум вражає широкий спектр сільськогосподарських культур, включаючи зернові, зернобобові та овочеві рослини. Особливо часто він зустрічається на насіннєвому матеріалі.

Найбільшої шкоди гриб завдає при зберіганні насіння, викликаючи його пліснявіння, зниження схожості та енергії проростання, що веде до зрідженості посівів.

У польових умовах ураженню піддаються проростки та коріння рослин, що знаходяться у стані фізіологічного стресу або пошкоджені шкідниками.

Гриб здатний руйнувати целюлозу, тому часто пошкоджує матеріали рослинного походження, включаючи солому, сіно та дерев'яні конструкції сховищ.

У вражених дорослих рослин гриб може колонізувати тканини, що відмирають, викликаючи їх передчасне гниття та погіршуючи якість товарної продукції.

Розвиток хетоміуму активно відбувається в умовах підвищеної вологості (понад 80%) та помірно високих температур повітря в інтервалі від 20 до 30 градусів Цельсія.

У сховищах гриб проявляє максимальну активність при недотриманні режимів вентиляції, що призводить до локального підвищення вологості та температури в насипу зерна.

У польових умовах піки поширення припадають на періоди затяжних дощів у фазі дозрівання врожаю, коли знижується імунітет рослин.

Інфекція зберігається у ґрунті, на рослинних рештках, а також всередині насіннєвого матеріалу, передаючись із сезону в сезон при посіві зараженим насінням.

Швидкість розвитку гриба безпосередньо залежить від доступності поживного субстрату та наявності крапельно-рідкої вологи на поверхні тканин.

Ознакою ураження насіння є поява на його поверхні темно-сірого або оливкового пухнастого нальоту, який з часом темніє.

При ураженні сходів спостерігається їх побуріння, розм'якшення тканин у прикореневій зоні та подальша загибель проростків, що часто приймають за фузаріоз.

Характерною діагностичною ознакою є наявність чорних дрібних крапок — перитеціїв, які можна розгледіти за допомогою лупи на поверхні субстрату.

При зараженні стиглих плодів та овочів уражені ділянки стають м'якими, водянистими та покриваються щільним споровим нальотом.

• Потемніння оболонки насіння.
• Наліт оливкового кольору.
• Зниження схожості насіння.
• Затримка росту проростків.
• Гниття коренів.

Ключовим методом боротьби є протруювання насіннєвого матеріалу фунгіцидами системної дії перед посівом для знищення поверхневої інфекції.

Важливим агротехнічним прийомом є дотримання оптимальних термінів збирання, щоб уникнути тривалого контакту врожаю з вологим ґрунтом.

У сховищах необхідно суворо контролювати вологість та температуру, забезпечуючи якісну аерацію продукції для запобігання конденсації вологи.

Сівозміна та глибоке загортання пожнивних решток сприяють зниженню загального інфекційного фону на полях, обмежуючи накопичення спор гриба.

Використання стійких сортів та створення оптимальних умов для швидкого росту проростків дозволяє рослинам самостійно протистояти патогену.