Церкоспорельоз капустяних

Збудником захворювання є гриб Cercosporella brassicae, який належить до класу несовершенних грибів (Deuteromycetes). Патоген активно розвивається на тканинах рослин, викликаючи локальні некрози.

Інфекція зберігається на рослинних рештках у ґрунті у вигляді грибниці та конідій, які здатні переносити зимові холоди та несприятливі умови навколишнього середовища.

Поширення хвороби в посівах відбувається за допомогою вітру, крапель дощу або при контакті хворих рослин зі здоровими під час догляду.

Гриб утворює дрібні конідіальні подушечки світлого забарвлення, які формуються на нижній поверхні листа в зоні уражених ділянок.

Розвиток патогену тісно пов'язаний з температурним режимом та рівнем вологості, причому періоди тривалих опадів створюють ідеальні умови для швидкого розмноження гриба.

Хвороба вражає широкий спектр культур родини Капустяні (Brassicaceae), включаючи всі види капусти, рапс, гірчицю та редьку олійну.

Найбільшої шкоди церкоспорельоз завдає насінникам, оскільки ураження квітконосів та стручків призводить до суттєвого зниження врожайності та якості насіння.

При ураженні товарних посівів капусти спостерігається інтенсивне відмирання нижнього листя, що знижує загальну вегетативну масу та товарний вигляд продукції.

Пошкоджені рослини стають вразливими до вторинних інфекцій, що часто супроводжується загниванням качанів у період зберігання.

Втрати врожаю при інтенсивному розвитку хвороби можуть сягати 30% і більше, особливо у господарствах, де не дотримуються правил сівозміни.

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді дрібних світлих плям з виразною темною облямівкою, які з'являються на нижніх листках капустяних рослин.

Згодом розміри плям збільшуються, вони стають незграбними та можуть зливатися, охоплюючи великі ділянки листової пластини.

При високій вологості повітря на зворотному боці листа в зоні плями можна помітити характерний наліт — це конідіальне спороношення гриба.

Хворе листя поступово жовтіє, сохне і передчасно відмирає, що суттєво послаблює рослину в критичні фази її росту та розвитку.

На стеблах та черешках утворюються витягнуті некротичні плями, які можуть спричиняти викривлення та ламкість цих органів рослин.

Основною мірою захисту є дотримання науково обґрунтованої сівозміни, що передбачає повернення культур родини капустяних на поле не раніше ніж через 3 роки.

Обов'язковим заходом є ретельне знищення рослинних решток після збору врожаю за допомогою глибокої оранки, що запобігає накопиченню інфекції в ґрунті.

Важливо забезпечити вчасну боротьбу з бур'янами з родини хрестоцвітих, які є природними резерваторами даного патогена протягом сезону.

Використання фунгіцидів на основі системних діючих речовин є ефективним способом стримування розповсюдження хвороби при виникненні перших симптомів.

Підтримка оптимального балансу живлення рослин, зокрема використання калійних добрив, підвищує природну стійкість культур до інфекційного навантаження.