Церкоспороз сорго

Збудником захворювання є гриб Cercospora sorghi, що належить до класу несовершенних грибів (Deuteromycetes). Це патоген, який спеціалізується на ураженні соргових культур.

Патоген формує міцелій всередині тканин листка, поступово руйнуючи клітини рослини. Для розмноження гриб використовує конідії, що утворюються на поверхні уражених ділянок.

Систематичне положення гриба визначає його здатність до тривалого виживання на рештках рослин, де він зимує у вигляді грибниці або спеціалізованих структур.

Цей грибний збудник поширений у всіх зонах вирощування сорго, де складаються сприятливі умови для накопичення інфекційного навантаження.

Біологія патогена тісно пов’язана з життєвим циклом господаря, що забезпечує грибу стабільну кормову базу протягом усього сезону вегетації.

Хвороба вражає всі види сорго: зернове, цукрове та суданську траву. Найбільшої шкоди завдає у періоди інтенсивного росту вегетативної маси.

Ураження листя призводить до порушення фізіологічних функцій, що обмежує накопичення органічних речовин і негативно впливає на формування насіннєвої продуктивності.

Втрати врожаю можуть бути суттєвими через передчасне відмирання листкового апарату, що позбавляє рослину можливості якісного наливу зерна.

Зниження асиміляційної поверхні листка напряму впливає на вміст цукрів у стеблах, що є критичним фактором для цукрових сортів сорго.

Окрім прямої втрати врожайності, спостерігається погіршення якості посівного матеріалу через послаблення рослини інфекцією.

Перші симптоми хвороби зазвичай з'являються в другій половині літа, коли рослини входять у фазу викидання волоті та цвітіння.

Оптимальними умовами для поширення є температура повітря близько 25°C та наявність високої вологості, включаючи часті опади або рясні роси.

Первинне зараження відбувається конідіями, які переносяться повітряними потоками з минулорічних рослинних решток на молоді листки.

Поширення патогена відбувається хвилеподібно, посилюючись після кожного періоду дощів або тривалої хмарної погоди, що сприяє накопиченню спор.

До кінця вегетації за умови сприятливої погоди хвороба може вразити практично всі листки, що призводить до швидкого висихання посівів.

Ознаки зараження проявляються у вигляді характерних плям, які мають видовжену форму, обмежену жилками листка. Спочатку плями хлоротичні, пізніше — бурі.

Центральна частина плям з часом світлішає, а по краях утворюється темна облямівка, що чітко відмежовує здорову тканину від ураженої.

У вологу погоду на поверхні плям утворюється сірувато-оливковий наліт, який складається з маси конідій гриба, що активно поширюються вітром.

При масовому розвитку захворювання плями зливаються між собою, охоплюючи великі ділянки листка, що провокує їх швидке пожовтіння та відмирання.

• Видовжені плями коричневого або фіолетового кольору.
• Чітке обмеження плям жилками листка.
• Оливковий наліт на нижньому боці листка.
• Передчасне засихання листя нижнього ярусу.
• Зменшення площі зеленої поверхні.

Основою контролю є дотримання агротехнічних норм, зокрема правильна сівозміна, що розриває цикл розвитку патогена.

Важливим заходом є повне знищення рослинних решток сорго шляхом глибокої оранки, що мінімізує джерела інфекції в ґрунті.

Використання стійких до церкоспорозу гібридів є найбільш ефективним способом зменшення залежності від хімічних методів захисту.

При необхідності застосовують обприскування фунгіцидами з широким спектром дії, які дозволені для використання на зернових культурах.

Своєчасна боротьба з бур'янами-резерваторами та оптимізація густоти посівів покращують провітрювання, що обмежує розвиток хвороби.