Церкоспороз перцю

Збудником хвороби є патогенний гриб Cercospora capsici, який належить до роду Cercospora. Це мікроскопічний організм, що спеціалізується на ураженні пасльонових культур.

Гриб поширюється за допомогою конідій, які утворюються на спеціальних структурах — конідієносіях. Вони легко переносяться потоками повітря та краплями води.

Патоген має високу виживаність, зберігаючись у ґрунті на рештках рослин, що перезимували, або в насіннєвому матеріалі, не обробленому фунгіцидами.

Інфекційний процес починається з проростання конідій на поверхні листка при наявності крапельної вологи, після чого міцелій проникає всередину тканин.

Систематичне положення гриба визначає його здатність до швидкої адаптації до несприятливих умов середовища, що ускладнює повну ерадикацію з ділянки.

Головною культурою, що страждає від церкоспорозу, є перець солодкий та гіркий. Інфекція здатна вразити рослини на всіх етапах їхнього розвитку.

Гриб завдає шкоди листю, стеблам та квітконіжкам, порушуючи фізіологічні процеси фотосинтезу та живлення рослини, що призводить до загального виснаження.

При сильному розвитку хвороби плоди втрачають свій товарний вигляд через відсутність нормального живлення, а рослини можуть повністю скинути листя.

Церкоспороз часто стає причиною значних економічних збитків у фермерських господарствах, особливо в регіонах з частими дощами та високими температурами.

Зменшення асиміляційної поверхні через некротичні плями призводить до зниження цукристості та маси плодів, що знижує їхню цінність.

Хвороба активізується у літній період, особливо після чергування теплих днів та вологих ночей, коли умови для спороношення гриба стають ідеальними.

Оптимальні показники для розвитку патогена знаходяться в межах +25°C - +30°C, при цьому вологість повітря має бути вищою за 80%.

У закритому ґрунті спалахи хвороби частіше виникають при відсутності провітрювання, коли вологість всередині теплиць стає критично високою.

Первинне зараження часто відбувається від ґрунту або інфікованого насіння, після чого хвороба поширюється вторинними конідіями протягом сезону.

Тривалість розвитку покоління гриба дозволяє йому завдавати шкоди насадженням до кінця вегетаційного періоду, вражаючи навіть пізні посіви.

Типовими симптомами є поява невеликих плям, які з часом розростаються і набувають світло-сірого або коричневого кольору з темною облямівкою.

Характерною ознакою є наявність темно-оливкового нальоту на плямах, який добре помітний у вологу погоду, це і є спороношення збудника.

Листя, що сильно уражене, стає жовтим, скручується і з часом відмирає, що призводить до передчасного оголення кущів перцю.

Ураження стебел та черешків виглядає як видовжені темні виразки, які згодом можуть спричинити ламкість та відмирання відповідних частин рослини.

• Світло-сірі плями з темною окантовкою.
• Скупчення оливкового нальоту на листі.
• Передчасне пожовтіння та опадання листя.
• Відмирання окремих гілок та черешків.

Високу ефективність демонструє використання сівозміни, де перець повертається на те саме місце не раніше, ніж через три роки після інших пасльонових.

Необхідно ретельно видаляти з поля всі пожнивні залишки, оскільки в них зберігається значна частина інфекційного запасу гриба.

Використання фунгіцидів групи міді, тріазолів та стробілуринів дозволяє суттєво обмежити поширення церкоспорозу в насадженнях.

Важливим заходом є своєчасне розрідження посадок для забезпечення циркуляції повітря, що знижує рівень вологості біля поверхні ґрунту.

Полив рослин слід проводити під корінь, уникаючи потрапляння води на листя, щоб запобігти поширенню конідій гриба на здорові частини рослини.