Кандида земплиніна

Candida zemplinina (також відома як Starmerella bacillaris) — це вид дріжджових грибів, що належить до царства Гриби (Fungi). Це мікроскопічний організм, який часто зустрічається в агроценозах виноградників.

Цей гриб класифікується як дріжджовий мікроорганізм, що віддає перевагу середовищам з високим вмістом цукру. Він не утворює справжнього міцелію, а розмножується вегетативним брунькуванням.

Систематично він входить до порядку Saccharomycetales. Організм є термотолерантним та здатним до активної життєдіяльності в широкому діапазоні температур, що дозволяє йому виживати в умовах виноградника.

Мікробіологічна ідентифікація здійснюється шляхом висіву на спеціальні селективні середовища. В польових умовах гриб не має виражених морфологічних ознак, крім нальоту на ягодах.

Його роль у фітопатології полягає у зміні епіфітної мікрофлори рослин, що може сприяти розвитку інших небезпечних грибкових захворювань винограду.

Основним об'єктом ураження є ягоди винограду в період їхнього дозрівання. Гриб колонізує поверхню плодів, використовуючи ексудати, що виділяються через мікротріщини.

Вредоносність полягає в переробці цукрів та органічних кислот соку ягід, що призводить до погіршення показників якості врожаю перед збором.

Присутність Candida zemplinina негативно впливає на подальші процеси виноробства, змінюючи хімічний склад сусла та вимагаючи корекції технологічних циклів.

Розвиток гриба може бути супутнім фактором при ураженні ягід сірою гниллю, оскільки він створює поживне середовище для патогенних грибів.

У разі інтенсивного розмноження спостерігається зниження загальної маси плодів та втрата їхньої товарної привабливості для реалізації у свіжому вигляді.

Активний розвиток спостерігається у другій половині літа, коли ягоди накопичують максимальну кількість цукрів, що робить їх вразливими для цього виду.

Сприятливим фактором є тепла та волога осіння погода, яка активізує метаболізм мікроорганізму та сприяє його розповсюдженню на сусідні грона.

Комахи-шкідники, особливо плодові мушки, відіграють ключову роль у циклі розвитку, переносячи клітини гриба між пошкодженими та здоровими ягодами.

Цикл розвитку тісно пов'язаний з фізіологічним станом лози та рівнем цукристості ягід, який досягає критичних значень перед збиранням врожаю.

Опади в період збору врожаю значно підвищують ризик епіфітного розвитку гриба, що може призвести до швидкого псування гроздів на кущах.

Основною ознакою є поява специфічного білуватого або сіруватого нальоту на шкірці ягід, який часто плутають із природним восковим нальотом.

При інтенсивному ураженні відчувається характерний кислий запах, який свідчить про початок процесів бродіння безпосередньо на поверхні ягоди.

Ягоди втрачають пружність, стають липкими на дотик і можуть набувати матового відтінку, що свідчить про колонізацію поверхні грибними клітинами.

У місцях скупчення гриба може спостерігатися потемніння шкірки, що пов'язано з локальною зміною рН середовища та порушенням цілісності епідермісу.

Заражені грона виглядають менш естетично, а при спробі збору виділяють сік, що приваблює додаткових комах-шкідників до виноградника.

Контроль базується на підтримці високої агротехнічної культури, зокрема своєчасному проріджуванні гроздів для забезпечення вентиляції.

Захист від шкідників, які пошкоджують цілісність ягід, є першочерговим завданням для запобігання проникненню гриба всередину плодів.

Використання фунгіцидів широкого спектру дії в другій половині сезону допомагає мінімізувати розвиток дріжджових інфекцій на поверхні винограду.

Важливим заходом є дотримання режиму збору врожаю: збір слід проводити в суху погоду для запобігання поширенню інфекції під час транспортування.

• Проведення зелених операцій для освітлення зони гроздів.
• Регулярна дезінфекція садового інструменту під час обрізки.
• Використання біопрепаратів для пригнічення епіфітної мікрофлори.