Фомоз

Збудник фомозу, відомий як Boeremia exigua, є мікроскопічним грибом, що належить до класу Coelomycetes та порядку Pleosporales.

Цей фітопатоген утворює спеціалізовані органи розмноження — пікніди, в яких накопичується величезна кількість конідій, що забезпечують поширення інфекції в агроценозах.

Гриб має високу екологічну пластичність, що дозволяє йому успішно паразитувати на різноманітних ботанічних родинах рослин у різних кліматичних зонах.

Таксономічно вид часто поділяють на кілька підвидів, кожен з яких спеціалізується на певному колі культур, проте всі вони спричиняють схожі некротичні ураження тканин.

Ідентифікація збудника в польових умовах базується на специфічних симптомах некрозу та наявності дрібних чорних крапок на пошкоджених ділянках стебел або плодів.

Boeremia exigua вважається поліфагом, оскільки вражає велику кількість сільськогосподарських культур, зокрема картоплю, томати, соняшник та зернобобові рослини.

Головна шкодочинність проявляється у вигляді гниття кореневої системи та прикореневої зони, що порушує життєво важливий обмін речовин у рослини.

Ураження стебел призводить до ослаблення механічної стійкості рослин, що часто стає причиною масового вилягання посівів перед початком збирання врожаю.

Для овочевих культур фомоз є надзвичайно небезпечним під час зберігання, оскільки спричиняє розвиток сухої гнилі, що знижує якість продукції до непридатного стану.

На промислових посівах поширення хвороби супроводжується значними втратами загальної біомаси, що прямо пропорційно відображається на фінансових показниках господарства.

Поширення хвороби починається навесні, коли патоген активізується після зимівлі в ґрунті або на залишках рослин, заражаючи молоді сходи культур.

Оптимальними умовами для стрімкого розповсюдження інфекції є температура повітря в межах +18...+24 градуси та високий рівень відносної вологості.

Протягом вегетації конідії гриба поширюються за допомогою крапель дощу, вітру, а також через робочі органи сільськогосподарської техніки та комах.

Наприкінці сезону гриб переходить у фазу спокою, накопичуючись у вигляді грибниці в залишках врожаю або у верхньому шарі ґрунту до наступного року.

Тривала волога погода сприяє утворенню вторинних вогнищ інфекції, що може призвести до масштабного ураження посівів всього поля за короткий період часу.

Першими ознаками є поява сіро-бурих плям на нижній частині стебел, які з часом збільшуються і набувають чіткої концентричної форми з вираженою облямівкою.

Тканини у місцях ураження стають ламкими, часто виникають поздовжні тріщини, що створює сприятливі умови для розвитку вторинної бактеріальної мікрофлори.

На поверхні плям чітко видно дрібні чорні крапки — це пікніди гриба, які є основним візуальним індикатором наявності саме цього збудника.

Листя поступово жовтіє і відмирає, а коренева система набуває ознак сухої гнилі, стаючи твердою та непридатною для поглинання вологи та поживних речовин.

• Сіро-бурі плями з концентричними колами.
• Тріщини на стеблах та черешках.
• Чорні пікніди на поверхні некрозів.
• Відмирання коренів та швидке в'янення рослин.

Використання сівозміни з перервою у вирощуванні сприйнятливих культур на 3–4 роки є ключовим заходом для розриву життєвого циклу гриба.

Ретельне переорювання та глибока заробка рослинних решток у ґрунт допомагає суттєво зменшити кількість інфекційного навантаження на майбутні посіви.

Протруювання насіння фунгіцидами широкого спектра дії захищає молоді сходи від раннього зараження патогеном, що знаходиться в ґрунті.

Застосування превентивних та лікувальних фунгіцидних обробок під час вегетації дозволяє зупинити поширення спор у критичні фази розвитку рослин.

Створення належних умов зберігання врожаю, зокрема низьких температур і доброї вентиляції, перешкоджає розвитку фомозу після збирання продукції.