Бура плямистість рису

Збудником бурої плямистості є патогенний гриб Bipolaris oryzae, що належить до царства Гриби. Це небезпечний паразит, який спеціалізується на злакових культурах.

Гриб утворює конідіальне спороношення, що легко розноситься вітром на великі відстані, забезпечуючи швидке поширення інфекції на полях.

Міцелій патогену проникає в тканини рослин через продихи або безпосередньо через епідерміс, викликаючи локальні некрози та системне ослаблення рослини.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з рослинними рештками, де він зберігається у формі спокою взимку, відновлюючи активність із настанням тепла.

Висока біологічна агресивність цього гриба робить його одним із найважливіших об'єктів для вивчення в сучасній рисовій фітопатології.

Основною жертвою патогену є рис (Oryza sativa), проте гриб може вражати й інші види трав'янистих рослин з родини злакових.

Інфекція вражає практично всі органи рису: від кореневої системи проростків до насінин у метелці, що знижує загальну енергію росту посівів.

Найбільшої шкоди завдається листю, де розвиваються численні плями, що обмежують фотосинтетичну поверхню, що веде до зниження накопичення біомаси.

Пошкодження стебла призводить до вилягання посівів, а враження метелки спричиняє розвиток щуплого зерна з низькими посівними та харчовими якостями.

На ранніх стадіях розвитку патоген викликає загнивання сходів, що призводить до зрідженості посівів та необхідності пересіву на великих площах.

Хвороба активізується у вологі та теплі періоди, коли температура повітря стабільно тримається в межах +25…+30°C протягом доби.

Тривала вологість, зумовлена частими опадами або високою інтенсивністю туманів, створює ідеальні умови для проростання конідій Bipolaris oryzae.

Найвищий рівень захворюваності спостерігається під час фази цвітіння та наливу зерна, коли рослини стають більш вразливими до вторинних інфекцій.

Часті коливання нічних та денних температур також провокують стресові стани у рослин, полегшуючи грибу шлях до проникнення в тканини.

Епіфітотії хвороби найчастіше трапляються в господарствах, де не дотримується сівозміна та накопичується велика кількість інфекційного матеріалу.

Первинні симптоми проявляються у вигляді дрібних, ледь помітних коричневих цяток на нижніх листках, які з часом розростаються в овальні плями.

• Овальні або видовжені коричневі плями на листковій пластинці.
• Світлий центр плями з темною облямівкою.
• Почорніння колосків та метелки в цілому.
• Поява оксамитового нальоту на місцях ураження під час вологої погоди.
• Передчасне відмирання листків та пожовтіння всієї рослини.

Візуально поля, сильно уражені грибом, мають бурий, «обпалений» вигляд, що свідчить про глибокі порушення фізіологічних процесів.

На зерні після збору врожаю можна помітити темні плями, які знижують товарний вигляд та придатність до подальшої переробки.

Використання протруєного сертифікованого насіння є фундаментальною основою захисту посівів рису від первинного зараження грибом.

Важливим заходом є агротехнічний контроль, що передбачає якісне подрібнення та глибоку оранку рослинних решток, де зберігається збудник.

Збалансоване мінеральне живлення, особливо з внесенням кремнію та калію, суттєво підвищує стійкість стінок клітин рису до проникнення патогену.

Застосування сучасних фунгіцидів, зокрема препаратів на основі азолів або стробілуринів, дозволяє ефективно зупинити поширення хвороби.

Регулярний моніторинг посівів дозволяє вчасно виявити осередки захворювання та провести локальні обробки, мінімізуючи хімічне навантаження на довкілля.