Жовтяниця буряків

Головними переносниками вірусу в посівах є різні види попелиць, зокрема персикова попелиця Myzus persicae. Вони набувають вірусоносності після живлення на хворих рослинах.

Вірус не зберігається в насінні, але добре зимує в коренеплодах, залишених на полі, та в маточних коренеплодах, що висаджуються на насіннєві цілі навесні.

У рослині вірус поширюється через флоему, блокуючи переміщення цукрів від листків до коренеплоду. Це призводить до порушення обміну речовин та системного ураження організму.

Навесні міграція крилатих попелиць з бур'янів або насінників на молоді посіви цукрових буряків стає основним фактором початку епіфітотії хвороби.

Основним господарем вірусу є цукрові, столові та кормові буряки. Також він уражує численні види бур'янів з родини Лободові, що створює постійні джерела інфекції.

Хвороба призводить до значного зниження врожайності коренеплодів. Уражені рослини накопичують менше цукру, що знижує їхню цінність для цукрової промисловості.

При ранньому ураженні посівів втрати маси коренеплодів можуть перевищувати 40–50 відсотків. Насінники, заражені жовтяницею, дають нежиттєздатне та слабке насіння.

Хвороба значно виснажує рослину, знижуючи її стійкість до стресових факторів зовнішнього середовища, таких як посуха, високі температури або інші інфекції.

Загальна вредоносність проявляється у погіршенні технологічних якостей соку, що ускладнює подальшу переробку сировини на заводах та знижує вихід готового продукту.

Перші симптоми проявляються у вигляді пожовтіння листків середнього ярусу. Тканина між жилками стає хлоротичною, але самі жилки тривалий час зберігають зелений колір.

Листки стають ламкими, твердими та часто скручуються краями донизу. Це є характерною ознакою порушення відтоку асимілятів з листкової пластинки.

Вражені рослини візуально виділяються на полі, оскільки зупиняються в рості. У занедбаних випадках листя передчасно жовтіє та відмирає, оголюючи центр розетки.

Черешки листків стають потовщеними та вкороченими, що змінює архітектоніку рослини. Кущ набуває пригніченого вигляду, втрачаючи свою природну форму та колір.

Хвороба має осередковий характер, тому на полі часто можна помітити плями жовтих рослин, які з часом розширюються, особливо якщо попелиця активно розмножується.

Найефективнішим заходом є просторова ізоляція нових посівів буряків від площ, де минулого року вирощувалися насінники, які є основним джерелом інфекції.

Боротьба з бур'янами, особливо з лободою, дозволяє знищити резерватори вірусу та місця розмноження попелиць у весняний та літній періоди.

Своєчасна хімічна обробка посівів інсектицидами спрямована на знищення переносників вірусу — попелиць. Починати моніторинг слід з появою перших комах на полі.

Використання стійких до вірусу жовтяниці сортів і гібридів залишається стратегічним напрямком захисту посівів, що дозволяє зменшити залежність від пестицидів.

Після збирання врожаю необхідно проводити глибоку зяблеву оранку, щоб знищити падалицю буряків, у коренях якої вірус може успішно пережити холодну пору року.