Септоріоз пшениці

Збудником септоріозу пшениці є гриб Zymoseptoria tritici, що належить до царства Гриби. Це один із найбільш економічно значущих патогенів, який вражає посіви озимої та ярої пшениці в усіх регіонах вирощування.

Гриб зберігається у вигляді грибниці та пікнід на пожнивних рештках, що залишаються на поверхні ґрунту. Це дозволяє патогену успішно перезимовувати навіть у суворих умовах.

Інфекція починається навесні, коли конідії гриба поширюються краплями дощу на нижні листки пшениці. Висока вологість є критичною умовою для активації патогену.

Розвиток гриба відбувається при температурі від +10°C до +25°C, причому оптимальним показником вважається діапазон +18...+22°C. Тривалі періоди дощів сприяють швидкому розвитку епіфітотій.

Після проростання спор гриб проникає в листя через продихи, після чого в міжклітинному просторі починається активний міцеліальний ріст, що призводить до руйнування клітин.

Внаслідок ураження септоріозом площа фотосинтезуючої поверхні листя суттєво скорочується. Це призводить до порушення метаболізму рослини в ключові періоди формування врожаю.

Найбільш небезпечним є ураження верхніх листків та флагового листа, оскільки саме вони відповідають за налив зерна. Втрати врожайності через розвиток хвороби можуть становити від 15% до 40%.

Заражене зерно стає дрібним та щуплим, що різко знижує показники його якості — натуру, вміст білка та хлібопекарські властивості борошна.

Хвороба послаблює імунну систему пшениці, роблячи її вразливою до інших стресових факторів, таких як посуха або інші грибкові інфекції, що розвиваються в кінці вегетації.

При сильному ураженні спостерігається вилягання посівів, що додатково ускладнює збір врожаю та погіршує якість зерна через контакт із вологим ґрунтом.

Симптоми септоріозу з'являються спочатку на нижніх листках, що контактують з ґрунтом. Це світло-зелені плями, які поступово поширюються по всій пластинці листка.

Згодом плями стають жовтуватими або світло-коричневими, витягуються вздовж жилок і набувають неправильної форми, часто обмежуючись жилками листка.

Характерною ознакою є поява дрібних, ледь помітних чорних крапок — пікнід. Це плодові тіла гриба, в яких утворюються спори для подальшого поширення інфекції.

При подальшому розвитку хвороби листя передчасно висихає, скручується та відмирає, що візуально виглядає як передчасне пожовтіння посівів у весняно-літній період.

Ураження може охоплювати також піхви листків і стебла, де з'являються бурі плями, що призводить до втрати тургору і ламкості стебла.

Ефективна боротьба з септоріозом передбачає інтегрований підхід, що включає агротехнічні заходи, такі як правильна сівозміна та обробіток ґрунту для загортання решток.

Вибір стійких до хвороби сортів пшениці дозволяє зменшити потребу в хімічних обробках, особливо в роки з помірним розвитком інфекції.

Хімічний захист передбачає своєчасне внесення фунгіцидів. Найефективнішими є профілактичні обробки у фазах виходу в трубку та прапорцевого листка.

Для контролю патогену використовують препарати на основі діючих речовин з груп тріазолів, стробілуринів та інгібіторів SDHI, які забезпечують тривалий захисний ефект.

Важливо дотримуватися норм витрати препаратів та чергувати діючі речовини для того, щоб уникнути появи стійких рас збудника септоріозу на полях.