Гельмінтоспоріоз кукурудзи

Збудником гельмінтоспоріозу кукурудзи є гриб Setosphaeria turcica (телеоморфа — Trichometasphaeria turcica, анаморфа — Exserohilum turcicum). Цей патоген належить до класу Аскоміцети.

Інфекція накопичується у ґрунті та на рослинних залишках у формі міцелію, конідій та хламідоспор, які зберігають життєздатність протягом зими.

Первинне зараження відбувається за рахунок розсіювання спор вітром, дощем або комахами, що потрапляють на нижні яруси листя рослин.

Для інтенсивного розповсюдження хвороби необхідні тривалі періоди високої вологості повітря та помірні температури в межах +20...+25°C.

Протягом вегетаційного періоду гриб утворює кілька генерацій спор, що за сприятливих умов призводить до швидкого охоплення інфекцією великих територій.

Основною культурою-господарем є кукурудза, проте патоген також може вражати сорго та деякі види дикорослих злаків.

Хвороба уражає всі вегетативні та генеративні органи рослини, включаючи листя, стебла, обгортки качанів та волоті.

Найбільша шкода завдається в роки з рясними опадами, коли хвороба прогресує з ранніх фаз розвитку кукурудзи.

При сильному ураженні фотосинтетична поверхня листя скорочується, що призводить до значного зниження врожайності зерна.

Патоген спричиняє розвиток гнилей стебла, що суттєво підвищує ризик вилягання посівів перед збиранням урожаю.

Перші симптоми зазвичай стають помітними на нижніх листках у вигляді невеликих плям, які з часом набувають веретеноподібної форми.

Типові плями мають сіро-коричневий колір із темним або фіолетовим обідком, досягаючи великих розмірів по довжині листа.

При високій вологості на поверхні некротичних ділянок утворюється характерний оливково-чорний наліт конідіального спороношення гриба.

Злиття великої кількості плям призводить до передчасного відмирання листя, створюючи ефект "обпаленої" рослини.

Ураження обгорток качанів затримує дозрівання зерна та погіршує його якісні показники, знижуючи ринкову цінність продукції.

Використання стійких до хвороби гібридів є найбільш ефективним та економічно вигідним заходом контролю захворювання.

Важливим елементом технології є якісне загортання пожнивних решток у ґрунт, що обмежує джерела первинної інфекції.

Дотримання сівозміни з інтервалом у 2-3 роки перед поверненням кукурудзи на те саме поле допомагає знизити інфекційний фон.

Хімічний захист передбачає обприскування посівів фунгіцидами при появі перших ознак хвороби під час інтенсивного росту.

• Вибір гібридів з генетичною стійкістю до збудника.
• Видалення бур'янів-резерваторів інфекції.
• Збалансоване мінеральне живлення (калій, фосфор).
• Контроль щільності посівів для кращого провітрювання.