Трихоконіелла Падвіка

Збудник належить до царства Fungi, відділу Ascomycota, роду Trichoconiella. Вид Trichoconiella padwickii (колишня назва Alternaria padwickii) є недосконалим грибом, який утворює характерні конідії на конідієносцях.

Міцелій гриба має темне забарвлення, септований, здатний до тривалого виживання в рослинних рештках та насінні. Це класичний насіннєвий патоген, який часто виявляється під час лабораторного аналізу зерна.

Зовнішня ідентифікація гриба базується на формуванні на субстраті оливково-чорних дернинок. Конідії мають специфічну веретеноподібну або булавоподібну форму, що дозволяє відрізнити його від інших видів Alternaria.

Патоген має високу адаптивність до різноманітних агрокліматичних умов, що робить його поширеним у багатьох регіонах вирощування рису. Ураження часто має прихований характер на початкових етапах розвитку культури.

Діагностика збудника потребує застосування методів вологої камери або посіву насіння на живильні середовища, де гриб швидко утворює типові колонії з характерним чорним пігментом.

Основною культурою, яку уражає цей фітопатоген, є рис (Oryza sativa). Гриб викликає захворювання, відоме як «склянистість зерна» або специфічне почорніння насіння.

Патоген здатен уражати всі органи рослини: коріння, стебла, листя та волоті. Сходи рису часто гинуть ще до появи на поверхні ґрунту або відразу після проростання через руйнування тканин.

На листі дорослих рослин з'являються округлі або видовжені плями з темною облямівкою. При сильному ураженні спостерігається передчасне всихання листової пластинки, що значно знижує фотосинтетичну активність.

Найбільшої шкоди завдається в період наливу зерна. Інфекція проникає в квіткові луски, спричиняючи їх почорніння та деформацію, що погіршує товарні якості та схожість посівного матеріалу.

Шкідливість проявляється в зрідженості посівів, зниженні маси 1000 зерен та загальної врожайності. Крім того, заражене зерно може містити мікотоксини, що знижує його кормову та харчову цінність.

Основний період появи інфекції збігається з фазами проростання насіння та кущення рису. Патоген переноситься переважно з насінням, що забезпечує зараження посівів з самого початку вегетації.

Вторинне поширення інфекції відбувається протягом усього вегетаційного періоду за сприятливих метеорологічних умов. Конідії розносяться вітром, краплями дощу та поливною водою.

Максимальний розвиток хвороби спостерігається при високій вологості повітря (понад 85%) та температурі в діапазоні 25–30 градусів Цельсія. Такі умови часто складаються у другій половині літа.

Інкубаційний період гриба за оптимальних умов триває від 3 до 7 днів. У разі застою вологи в посівах темпи епіфітотійного розвитку хвороби значно пришвидшуються.

Восени гриб переходить у стан спокою, зберігаючись у вигляді грибниці та конідій у ґрунті, на стерні та в зараженому насіннєвому матеріалі до наступного весняного сезону.

На насінні ознаками зараження є сіро-чорні плями з більш темним центром. У деяких випадках на поверхні зернівки можна помітити легкий сірий наліт, що складається з міцелію та спор.

На корінні проявляються ознаки гнилі, що супроводжуються потемнінням тканин та відмиранням кореневих волосків. Це призводить до відставання рослин у рості, пожовтіння та наступної загибелі.

При ураженні волотей спостерігається їх часткове або повне знебарвлення. Зернівки у волоті часто залишаються щуплими, недорозвиненими та мають темне забарвлення, що характерно для пізнього зараження.

Листові плями часто мають зональний характер, що відображає добові коливання вологості та температури. Навколо плям може бути помітна хлоротична зона, що свідчить про дію токсинів гриба.

За умов високої вологості всередині уражених тканин формуються репродуктивні структури патогена, які при мікроскопічному дослідженні виглядають як компактні групи чорних конідієносців.

Ключовим заходом контролю є використання здорового, перевіреного на фітопатогени насіннєвого матеріалу. Необхідна ретельна очистка та калібрування насіння для видалення щуплих та заражених зерен.

Обов'язковим етапом захисту є передпосівне протруювання насіння сучасними фунгіцидами системної дії. Це дозволяє знищити зовнішню та внутрішню інфекцію, що передається з посівним матеріалом.

Важливим агротехнічним прийомом є знищення рослинних решток після збирання врожаю. Глибока оранка сприяє швидкій мінералізації стерні та зниженню запасу інфекції в ґрунті.

Дотримання сівозміни з включенням культур, не схильних до цього патогену, допомагає перервати цикл розвитку збудника. Уникнення надмірного внесення азотних добрив знижує сприйнятливість рослин до хвороби.

• Дотримання оптимальних норм висіву для запобігання загущенню посівів.
• Регулювання водного режиму на чеках для мінімізації застою вологи.
• Моніторинг посівів у період виходу в трубку та появи волоті.
• Застосування фунгіцидів при перевищенні порогу шкодочинності.