Іржа сливи

Збудником хвороби є гриб-патоген Tranzschelia pruni-spinosae, що належить до класу базидіоміцетів. Цей мікроорганізм є облігатним паразитом, що веде складний цикл розвитку.

Біологічний цикл патогена включає зміну господарів: весняна стадія часто проходить на рослинах роду Anemone, після чого спори переносяться на кісточкові культури.

Гриб утворює кілька типів спор, що дозволяє йому ефективно поширюватися протягом усього вегетаційного періоду, вражаючи молоде листя та пагони дерев.

Основною формою зимівлі гриба є теліоспори, які зберігаються на опалому листі, або міцелій, що залишається у живих бруньках та пагонах інфікованих дерев.

Розмноження відбувається шляхом утворення урединіоспор, які легко переносяться вітром на великі відстані, викликаючи повторні зараження в межах одного сезону.

Іржа сливи завдає значної шкоди кісточковим культурам, зокрема сливі домашній, аличі, абрикосу, персику, терену та вишні повстяній.

Патоген найбільше пошкоджує листя, на якому розвиваються численні пустули, що призводить до порушення фізіологічних процесів та передчасного відмирання тканин.

Масове ураження супроводжується передчасним опаданням листя, що вкрай негативно позначається на підготовці дерева до перезимівлі та знижує його морозостійкість.

Внаслідок виснаження дерев через втрату листя, у наступні сезони спостерігається суттєве зниження врожайності та дрібнішання плодів.

У випадках епіфітотійного розвитку хвороба може спричинити виснаження молодих саджанців, що іноді призводить до їх повної загибелі взимку.

Поява перших ознак хвороби зазвичай фіксується у червні або липні, коли встановлюється тепла погода з періодичними опадами та підвищеною вологістю.

Сприятливими умовами для розвитку інфекції є температура повітря від +18 до +25 градусів та тривала наявність краплинної вологи на поверхні листя.

Найбільш активне поширення збудника спостерігається у другій половині літа, коли накопичується значна кількість урединіоспор, що забезпечує швидкий розвиток інфекції.

Інкубаційний період залежить від кліматичних факторів і зазвичай триває до двох тижнів, після чого на листках з'являються характерні плями.

Процес розвитку хвороби завершується з опаданням листя восени, коли гриб переходить у стан спокою, готуючись до зимівлі на рослинних рештках.

Верхня сторона ураженого листя вкривається дрібними жовтими або хлоротичними плямами, які поступово збільшуються та набувають більш вираженого забарвлення.

Зі зворотного боку листа в місцях плям утворюються випуклі подушечки іржаво-бурого кольору, що містять масу спор, які легко висипаються при дотику.

При прогресуванні хвороби листя скручується, сохне і передчасно опадає, що робить крону дерева "лисою" вже наприкінці літа.

• Поява жовтих плям на верхній частині листкової пластини.
• Наявність бурого "порошку" (спор) на нижній стороні листка.
• Передчасне масове опадіння листя у серпні.
• Зниження якості та кількості врожаю на наступний рік.

Візуально хворобу легко ідентифікувати за характерним іржавим нальотом, який не зустрічається при інших поширених плямистостях листя сливи.

Головним заходом контролю є своєчасне збирання та утилізація опалого листя, оскільки воно є головним джерелом збереження інфекції в саду.

Рекомендується глибоке перекопування ґрунту в пристовбурних колах для знищення спор, що зимують, та внесення добрив для посилення стійкості дерев.

Хімічний захист передбачає обробку фунгіцидами, що містять мідь, або сучасними системними препаратами після завершення періоду цвітіння.

Важливо забезпечити провітрювання крони через правильну обрізку, що значно знижує вологість і перешкоджає проростанню спор гриба.

Систематичне використання фунгіцидів протягом сезону, особливо після дощів, дозволяє надійно стримати поширення іржі та зберегти листовий апарат до осені.