Мозаїка сорго

Збудником хвороби є вірус мозаїки сорго (Sorghum mosaic virus, SrMV), що належить до роду Potyvirus родини Potyviridae. Це небезпечний фітопатоген, який поширений у більшості регіонів вирощування цієї культури у світі.

Вірусні частинки мають форму гнучких ниток і містять одноланцюгову РНК. Цей патоген характеризується значною мінливістю, що вимагає постійного оновлення селекційних програм для створення стійких гібридів.

У природі вірус зберігається в кореневищах багаторічних злакових бур'янів та в рослинних рештках. Він не передається насінням, що робить контроль над джерелами інфекції на полях більш прогнозованим.

Переносниками вірусу в агроценозах є різні види попелиць, які стають вірусоносіями після живлення на хворих рослинах, передаючи інфекцію здоровим під час короткочасних проколів тканин.

Механічне передавання вірусу також можливе при тісному контакті рослин під час сильних вітрів або в процесі догляду за посівами, якщо використовується техніка, яка раніше контактувала з хворими рослинами.

Хвороба вражає всі різновиди сорго: зернове, цукрове та трав’янисте. Також як альтернативні господарі можуть виступати кукурудза та цукрова тростина, що ускладнює фітосанітарну ситуацію в агроценозах.

Найбільша шкода фіксується при ранньому ураженні посівів, коли вірус системно проникає у тканини, що призводить до загального пригнічення росту та зниження інтенсивності фізіологічних процесів.

Зниження врожайності зерна може досягати значних відсотків, а якість кормової маси погіршується через зміну хімічного складу тканин, що робить її менш поживною для сільськогосподарських тварин.

Вірусна інфекція робить сорго більш чутливим до абіотичних стресів, зокрема до посухи та екстремальних температур, що посилює загальний негативний вплив на продуктивність поля.

Крім прямих втрат врожаю, господарства зазнають збитків через необхідність додаткових інсектицидних обробок, спрямованих на стримування популяції комах-векторів.

Характерною ознакою мозаїки є поява світло-зелених плям або штрихів, які згодом утворюють виражений мозаїчний візерунок на листках рослини, що стає все більш контрастним з віком рослини.

На початкових стадіях хлоротичні зони можуть бути невеликими, але при розвитку системного захворювання вони охоплюють всю листову поверхню, перешкоджаючи нормальному протіканню фотосинтезу.

Листя часто стає деформованим, викривленим, спостерігається його зменшення в розмірах, що призводить до загальної карликовості всього куща сорго та пригніченого зовнішнього вигляду.

У хворих рослин спостерігається слабке формування волоті, часто вона буває деформованою, а зерно, якщо і утворюється, має меншу масу та низьку енергію проростання в майбутньому.

Візуальні симптоми часто доповнюються відставанням рослин у рості порівняно зі здоровими екземплярами, що призводить до нерівномірності посівів на полі та утворення прогалин у травостої.

Основою захисту є контроль чисельності попелиць, які є головними переносниками вірусу, шляхом проведення своєчасних обробок інсектицидами системного або контактного типу.

Важливою агротехнічною дією є своєчасне знищення бур'янів на полі та прилеглих смугах, оскільки саме вони виступають резерваторами інфекції протягом міжсезоння.

Використання стійких до вірусу сортів та гібридів сорго є найбільш ефективним способом вирішення проблеми, що дозволяє значно знизити залежність від хімічних засобів захисту.

Дотримання просторової ізоляції між посівами сорго та іншими культурами, що можуть бути господарями вірусу, допомагає зменшити ризик міграції комах-переносників.

Оптимізація агротехнічних термінів сівби дозволяє уникнути збігу найбільш чутливої фази розвитку рослин із піком активності комах, що передають інфекцію на молоді сходи.