Септоріоз соняшнику

Збудником захворювання є гриб Septoria helianthina, що належить до відділу Ascomycota. Цей патоген є спеціалізованим і уражає переважно посіви соняшнику.

Інфекція зберігається у ґрунті та на рослинних рештках у вигляді пікнід. Поширення відбувається за допомогою конідій, які переносяться краплями дощу або вітром.

Для розвитку патогену необхідні умови високої вологості повітря та помірні температури, що робить його небезпечним у сезони з частими опадами.

Життєвий цикл включає зараження нижніх листків з подальшим висхідним поширенням інфекції на верхні яруси рослини впродовж вегетаційного періоду.

Розвиток хвороби супроводжується формуванням пікнід на плямах — це дрібні темні цятки, що чітко помітні при детальному огляді уражених тканин.

Септоріоз уражає вегетативні органи рослини: листки, черешки та стебла. Іноді спостерігається ураження кошиків, що суттєво знижує масу насіння.

Хвороба призводить до передчасного відмирання листкового апарату. Через порушення фотосинтезу рослина не може накопичити достатню кількість поживних речовин.

При сильному розвитку інфекції відбувається передчасне всихання нижньої та середньої частини стебла, що послаблює стійкість та веде до вилягання посівів.

Шкодочинність проявляється у значному зниженні врожайності насіння та зменшенні вмісту олії, що погіршує товарні якості сільськогосподарської продукції.

Пошкодження стебел може спричинити їх ламкість, що створює серйозні проблеми під час механізованого збирання врожаю та збільшує втрати на полі.

Перші ознаки захворювання зазвичай з'являються на сходах або у фазі формування перших справжніх листків, якщо інфекційний фон у ґрунті високий.

Пік розвитку хвороби припадає на другу половину вегетації, коли наступають умови підвищеної вологості та температури в межах 20–25 градусів за Цельсієм.

Рясні роси та часті дощі влітку сприяють швидкому поширенню спор та охопленню патогеном усієї площі листкової пластини соняшнику.

Хвороба активно прогресує у загущених посівах, де створюється сприятливий мікроклімат із повільним випаровуванням вологи з поверхні листя.

У посушливі періоди розвиток септоріозу може призупинятися, проте гриб залишається життєздатним, очікуючи сприятливих умов для продовження циклу.

Перші симптоми характеризуються появою невеликих сіро-коричневих плям, які поступово збільшуються в розмірах та набувають кутастої форми.

Плями зазвичай обмежені жилками листка, тому мають вигляд багатокутників. З часом центр плями світлішає, а краї залишаються темно-коричневими.

Характерною діагностичною ознакою є поява дрібних чорних крапок — пікнід гриба — у центрі некротичних плям, які чітко видно з обох боків листка.

У міру розвитку патогену плями зливаються, уражені тканини жовтіють, сохнуть і випадають, що призводить до утворення дірок на листкових пластинах.

• Пожовтіння нижнього листя
• Коричневі кутасті плями
• Чорні крапки (пікніди) на некрозах
• Передчасне засихання листя

Агротехнічні методи включають суворе дотримання сівозміни з поверненням соняшнику на поле не раніше ніж через 6–8 років, а також глибоку оранку решток.

Використання стійких гібридів є найбільш ефективним та економічно вигідним способом контролю поширення септоріозу на великих площах.

Хімічний захист передбачає застосування фунгіцидів системної дії, що містять триазоли або стробілурини, у фазі активного росту соняшнику (3–6 пар листків).

Боротьба з бур'янами, які можуть бути резервуарами інфекції, а також контроль густоти посіву допомагають знизити вологість у прикореневій зоні.

Моніторинг полів у критичні фази розвитку дозволяє вчасно провести захисні заходи та запобігти епіфітотійному розвитку захворювання.