Селенофомоз льону

Збудником хвороби є недосконалий гриб Selenophoma linicola, що належить до класу Ascomycota. Патоген спеціалізується на ураженні посівів льону-довгунця та олійного льону.

Гриб зберігається у ґрунті на залишках рослин, а також передається через насіннєвий матеріал, що робить його вкрай небезпечним при використанні некондиційного насіння.

Цикл розвитку гриба включає утворення пікнід, у яких формуються конідії. Конідії мають типову серпоподібну форму, що є важливим діагностичним показником.

Поширення патогену в агроценозі відбувається за допомогою вітру та крапель дощу, які розносять спори з уражених ділянок на здорові рослини.

Для успішного зараження грибу необхідна наявність вологи, тому найбільш інтенсивно хвороба розвивається у роки з частими опадами та помірною температурою.

Шкодочинність селенофомозу полягає у зниженні кількості та якості волокна, а також у погіршенні посівних якостей насіння.

При ранньому ураженні спостерігається випадіння проростків, що призводить до зрідженості посівів та нерівномірного розвитку рослин на полі.

Ураження стебел погіршує їх міцність, що при збиранні льону веде до збільшення відсотка ламання та погіршення виходу довгого волокна.

Зараження коробочок призводить до того, що насіння формується щуплим, з низькою енергією проростання, а нерідко стає носієм внутрішньої інфекції.

Загальні втрати врожаю при епіфітотійному розвитку хвороби можуть сягати 20-30% і більше, залежно від сорту та погодних умов.

Первинне зараження відбувається при проростанні насіння, коли спори, що знаходилися на його поверхні, проникають у тканини молодої рослини.

У період вегетації розвиток гриба має хвилеподібний характер, активізуючись у фази інтенсивного росту стебла та формування генеративних органів.

Оптимальні умови для розвитку патогену — це температура повітря в межах +16...+20°C та висока вологість, зумовлена частими туманами чи опадами.

Гриб здатний розвиватися протягом усього сезону, проте найбільш небезпечним вважається ураження у фази бутонізації та цвітіння льону.

До кінця сезону на рештках рослин утворюються пікніди, які служать резервуаром для перезимівлі патогену до наступного агросезону.

Основним симптомом є поява на листках та стеблах плям жовто-бурого кольору, які з часом можуть збільшуватися в розмірах.

На поверхні плям чітко видно дрібні темні цятки — пікніди гриба, які є основним місцем спороношення патогену в період вегетації.

При ураженні стебла плями можуть бути видовженими, з чітко окресленим темним краєм, що часто призводить до переломів рослини в місці пошкодження.

Листя, уражене селенофомозом, поступово жовтіє, скручується і передчасно опадає, що негативно впливає на загальний стан рослини.

На коробочках утворюються темні вдавлені плями, всередині яких гриб формує свої репродуктивні структури, що часто веде до передчасного висихання коробочок.

Важливим етапом захисту є використання високоякісного насіння та проведення його передпосівного протруювання відповідними фунгіцидами.

Дотримання сівозміни, де льон повертається на поле не раніше ніж через 5 років, значно обмежує накопичення інфекції у ґрунті.

Ефективним заходом є вирощування стійких сортів, які здатні протистояти проникненню та розвитку міцелію гриба у тканинах.

Глибока оранка та своєчасне знищення рослинних решток переривають цикл розвитку гриба та зменшують кількість спор у навколишньому середовищі.

При виявленні перших ознак хвороби під час вегетації слід застосовувати фунгіциди системної дії, дотримуючись регламентів та норм внесення.