Макрофоміна фазеоліна

Макрофоміна фазеоліна (Macrophomina phaseolina) — це небезпечний ґрунтовий гриб-фітопатоген, який спричиняє розвиток попелястої або вугільної гнилі сільськогосподарських культур.

Гриб утворює мікроскопічні чорні склероції, які є основними органами виживання та інфікування. Вони здатні зберігати життєздатність у ґрунті до 5-7 років.

Патоген має високу екологічну пластичність, що дозволяє йому активно розвиватися в умовах високих температур та дефіциту вологи.

Інфекція проникає в рослину через кореневу систему, поширюючись по судинних пучках та руйнуючи тканини стебла через виділення токсинів.

Розвиток гриба посилюється при стресових умовах для рослини, зокрема при тривалій спеці та відсутності опадів у вегетаційний період.

Цей збудник вражає широкий спектр культур, включаючи понад 500 видів, серед яких найважливішими є соняшник, соя, кукурудза та овочеві культури.

У посівах соняшнику хвороба призводить до передчасного відмирання стебел та формування порожніх, недорозвинених кошиків з низькою олійністю.

Для сої хвороба особливо небезпечна на етапах проростання, оскільки патоген викликає загнивання насіння та загибель проростків.

У кукурудзи ураження кореневої шийки призводить до ламкості стебла, що ускладнює збирання врожаю та призводить до значних втрат зерна.

Збитки від діяльності цього патогену в посушливі роки можуть перевищувати 50% від потенційної врожайності на окремих ділянках.

Масове проявлення симптомів зазвичай спостерігається у другій половині літа, коли температурний режим досягає 28–35°C.

Початкове зараження може відбуватися відразу після появи сходів, проте видимі ознаки ураження стають помітними лише в період цвітіння та наливу насіння.

Посушливі періоди є критичними для розвитку епіфітотій, оскільки слабка рослина не може чинити опір проникненню грибниці.

Умови високої температури ґрунту стимулюють проростання мікросклероциїв та їх швидку колонізацію в корінні.

Кінець літа та початок осені є періодом активного формування нових склероциїв, які повертаються в ґрунт для наступного циклу інфекції.

Основним діагностичним ознакою є поява темно-сірих плям у нижній частині стебла, які з часом стають чорними через накопичення мікросклероциїв.

Якщо розрізати стебло хворої рослини, можна побачити відсутність здорової серцевини, яка замінена чорною масою, що нагадує вугільний пил.

Рослини в'януть у спекотні години дня навіть при достатній вологості ґрунту, оскільки судинна система забита міцелієм патогену.

На корінні часто спостерігається некроз, що призводить до легкого висмикування рослин із ґрунту при найменшому зусиллі.

Листя поступово жовтіє, сохне і передчасно опадає, що призводить до загального пригнічення вегетативних процесів.

Ефективна стратегія контролю базується на інтегрованому підході, який об'єднує агротехнічні та хімічні методи захисту.

Дотримання сівозміни з включенням культур, які не є господарями для даного гриба, є найбільш дієвим способом зменшення інфекційного навантаження.

• Вибір гібридів соняшнику, що мають генетичну стійкість до попелястої гнилі.
• Збалансоване внесення добрив, зокрема калійних, які підвищують опірність рослин до стресів.
• Якісне протруювання насіння фунгіцидами широкого спектра дії.
• Ретельне знищення післяжнивних решток, де накопичується інфекція.

Своєчасне зрошення в критичні фази розвитку рослин дозволяє значно знизити шкодочинність патогену навіть за наявності інфекції у ґрунті.