Ризоктоніоз

Збудник Rhizoctonia solani належить до царства Fungi, відділу Basidiomycota і є небезпечним ґрунтовим фітопатогеном.

Гриб не утворює конідій, розмножується вегетативно через міцелій та формує склероції для тривалого виживання у несприятливих умовах.

У статевій стадії гриб відомий як Thanatephorus cucumeris, що здатен утворювати базидії на стеблах рослин під час високої вологості.

Патоген має високу екологічну пластичність, зберігаючись у ґрунті як сапротроф на рештках рослин або у вигляді покоїмих структур.

Поширення інфекції відбувається механічним шляхом через заражений ґрунт, насіннєвий матеріал та сільськогосподарське знаряддя.

Ризоктоніоз вражає широкий спектр культурних рослин, включаючи картоплю, цукровий буряк, овочі, зернові та технічні культури.

Для картоплі хвороба становить критичну загрозу, викликаючи нерівномірні сходи, загибель паростків та утворення чорної парші на бульбах.

У розсади овочевих культур гриб спричиняє розвиток «чорної ніжки», що призводить до повного випадання рослин на етапі висадки.

Зернові культури страждають від ураження кореневої системи та стебел, що провокує вилягання посівів та істотне зниження врожайності.

Системне ураження багаторічних рослин призводить до виснаження, пригнічення росту та зниження загальної продуктивності насаджень.

Розвиток інфекції активізується навесні, особливо при низьких температурах ґрунту (від 10°C) та підвищеному рівні вологості.

Затяжна холодна весна є найбільш сприятливим часом для зараження молодих проростків, які ще не мають достатнього імунітету.

Протягом вегетації хвороба може поширюватися по ґрунту, якщо зберігаються сприятливі умови для розростання грибниці.

У літні періоди при високих температурах активність гриба дещо падає, проте при частих опадах патоген продовжує шкодити кореневій системі.

Осінній період є критичним для формування нових склероциїв, які забезпечують перезимівлю гриба у ґрунті до наступного сезону.

Ключовою ознакою є наявність чорних твердих утворень (склероціїв) на поверхні бульб, які нагадують прилиплі грудочки землі.

Спостерігається масова загибель проростків до моменту появи над поверхнею ґрунту, що призводить до появи «плішин» на полі.

Основа стебла дорослих рослин покривається сірим або білим нальотом міцелію, особливо в умовах високої вологості повітря.

Листя може скручуватися в човник, набувати жовтуватого відтінку, а верхівки — антоціанового забарвлення через порушення водного обміну.

• Потемніння підземної частини стебла.
• Кореневі гнилі.
• Склероції на насіннєвому матеріалі.
• Затримка росту та вилягання.
• Деформація бульб та коренеплодів.

Використання здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу є першим та найважливішим кроком у захисті від ризоктоніозу.

Дотримання сівозміни, що виключає повернення сприйнятливих культур на одне поле раніше ніж через три роки, суттєво обмежує інфекцію.

Якісний передпосівний обробіток ґрунту, спрямований на поліпшення аерації та швидке прогрівання, прискорює ріст рослин.

Застосування біопрепаратів на основі Trichoderma дозволяє створити захисний бар'єр навколо насіння та коріння рослин.

Протруювання насіння та бульб фунгіцидами системної дії перед посадкою забезпечує надійний захист на ранніх критичних етапах розвитку.