Бура іржа пшениці

Бура іржа пшениці, збудником якої є гриб Puccinia recondita, є однією з найпоширеніших хвороб зернових культур, що завдає значної шкоди в усіх зонах вирощування.

Цей мікроорганізм належить до облігатних паразитів, які живуть та розмножуються лише на живих тканинах рослини-господаря, переважно на листках та піхвах листків пшениці.

Біологічний цикл гриба надзвичайно ефективний: урединіоспори можуть переноситися вітром на сотні кілометрів, заражаючи нові поля за наявності краплинної вологи.

Розвиток інфекції відбувається в широкому діапазоні температур, але найбільш інтенсивно процес протікає при помірно теплій погоді та високій вологості повітря.

У разі сприятливих кліматичних умов гриб здатен сформувати нове покоління спор кожні 7-10 днів, що створює ризик епіфітотійного поширення хвороби.

Основним об'єктом ураження є пшениця озима та яра, хоча гриб може пошкоджувати й інші дикорослі злакові трави, що виступають резерваторами інфекції.

Хвороба викликає передчасне відмирання листя, через що рослина втрачає здатність до повноцінного фотосинтезу та накопичення вуглеводів у колосі.

Внаслідок ураження зерно стає щуплим, зменшується маса тисячі зерен, що негативно впливає на загальний обсяг врожаю та якісні показники отриманого зерна.

При сильному ураженні спостерігається порушення фізіологічних процесів, що призводить до загального пригнічення розвитку рослини та зниження її зимостійкості.

Економічні збитки від бурої іржі можуть досягати 30% і більше, якщо не вжити вчасних заходів для стримування розвитку патогена на ранніх стадіях.

Характерною ознакою є поява на листках розсіяних дрібних пустул бурого кольору, що містять масу урединіоспор, які легко обсипаються при дотику.

З часом пустули зливаються між собою, охоплюючи всю поверхню листка, що призводить до його скручування, пожовтіння та швидкого висихання.

Наприкінці вегетації на нижньому боці листків або навколо старих пустул можна помітити чорні плями — теліоспори, що свідчать про перехід гриба до стадії спокою.

При масовому ураженні посеви виглядають «іржавими» здалеку, що є візуальним підтвердженням активного розмноження патогена на полі.

У молодих рослин інфекція проявляється у вигляді пригнічення кущення та загального відставання в рості, що особливо небезпечно в осінній період для озимини.

Ефективний захист ґрунтується на вирощуванні стійких сортів, які мінімізують ризики навіть за сприятливих для хвороби погодних умов.

Важливим елементом контролю є дотримання сівозміни, своєчасна ліквідація падалиці та правильна організація мінерального живлення, зокрема уникнення надміру азоту.

Хімічний метод захисту передбачає застосування фунгіцидів (тріазоли, стробілурини) під час появи перших симптомів або згідно з прогнозом розвитку патогену.

Моніторинг полів дозволяє прийняти рішення про необхідність внесення препаратів на стадії виходу в трубку або початку колосіння для захисту прапорцевого листка.

• Систематичне обстеження посівів на наявність пустул.
• Використання фунгіцидів із тривалою захисною дією.
• Просторова ізоляція від джерел інфекції.
• Застосування фосфорно-калійних добрив для імунізації.