Фомоз

Збудник фомозу, гриб Phoma exigua, є представником царства Fungi, роду Phoma. Це недосконалий гриб, який активно поширюється за допомогою пікнід — спеціалізованих плодових тіл, що формуються всередині уражених тканин рослин.

Патоген вирізняється надзвичайною екологічною гнучкістю, що дозволяє йому тривалий час виживати в ґрунті та на рештках врожаю. Гриб утворює септований міцелій і численні конідії, що сприяє швидкому поширенню інфекції під час вегетації.

Систематично вид входить до групи поширених ґрунтових та насіннєвих інфекцій, здатних вражати широкий спектр культурних та дикорослих видів рослин у різних агрокліматичних зонах.

Діагностика патогена в лабораторних умовах передбачає мікроскопічне дослідження зрізів тканин, де виявляються характерні темні пікніди, в яких зосереджена спорова маса гриба.

Важливим фактором є здатність гриба переходити до сапротрофного способу життя, що робить його резервацію в ґрунті майже неминучою при порушенні агротехнічних норм.

Phoma exigua є поліфагом, що вражає різноманітні сільськогосподарські культури. Найбільш вразливими до інфекції є картопля, томати, бобові, льон та соняшник.

На картоплі збудник провокує розвиток специфічної сухої гнилі бульб. На шкірці утворюються невеликі вдавлені плями, які при поглибленні виявляють суху, порожнисту внутрішню частину ураженої тканини.

Ураження стебел та листкового апарату викликає передчасне в'янення рослин, що суттєво обмежує фотосинтез і призводить до різкого зниження загальної врожайності.

У бобових культур фомоз проявляється некротичними смугами на стеблах, які порушують транспортування води та поживних речовин, що призводить до відмирання окремих пагонів або цілих рослин.

Шкода від хвороби проявляється як у полі, так і під час зберігання, де інфекція може масово поширюватися від хворих екземплярів до здорових, спричиняючи значні втрати продукції.

Розвиток захворювання розпочинається навесні, коли температура ґрунту стабільно тримається на рівні 10–15°C за умов високої вологості. Основними джерелами зараження є ґрунт та заражений насіннєвий матеріал.

Поширення конідій інтенсифікується під час опадів та за підвищеної вологості повітря, оскільки краплинно-рідинна волога є необхідною для проростання спор на поверхні рослини.

Максимальна активність гриба зазвичай спостерігається у другій половині періоду вегетації, коли загущення посівів створює умови для застою вологи та поширення спор у нижніх ярусах рослин.

У сховищах розвиток патогена триває протягом усього періоду зберігання за умови порушення температурного режиму, що сприяє розвитку сухої гнилі.

Життєвий цикл включає як первинне зараження спорами з ґрунту, так і повторні цикли інфікування нових тканин рослин протягом сезону за наявності відповідних кліматичних умов.

Первинні симптоми проявляються у вигляді дрібних плям на стеблах та листках, які з часом розростаються і набувають коричневого або майже чорного кольору.

На уражених ділянках часто спостерігається розтріскування шкірки, у центрі некротичних плям з'являються дрібні чорні крапки — пікніди, що є ключовим діагностичним ознакою.

Бульби картоплі, уражені збудником, мають вдавлені плями, що зовні нагадують «ґудзикову гниль». Уражена тканина стає сухою і легко відокремлюється від здорової частини.

За умов підвищеної вологості на плямах може з'являтися ледь помітний сірий наліт, проте частіше вони залишаються щільними та обмеженими у розмірах, що характерно для сухих гнилей.

Загальний вигляд зараженої рослини характеризується хлорозом, втратою тургору та швидким висиханням, що свідчить про глибоке ураження судинної системи або кореневої шийки.

Система боротьби з фомозом базується на агротехнічних методах, зокрема на дотриманні сівозміни, що перериває ланцюг живлення гриба на чутливих культурах.

• Використання виключно здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу без ознак інфекції.
• Протруювання насіння та бульб фунгіцидами перед висадкою для пригнічення грибниці.
• Ретельне знищення рослинних решток, у яких патоген зберігається протягом міжсезоння.
• Обприскування посівів системними фунгіцидами у критичні періоди розвитку патогена.

Критичним фактором є забезпечення оптимальних умов зберігання — вентиляція, підтримання низьких температур та дезінфекція сховищ для запобігання втрат урожаю під час зими.