Парабуркхольдерія андропогоніс

Paraburkholderia andropogonis є грамнегативною аеробною бактерією, що належить до родини Burkholderiaceae та класифікується як небезпечний фітопатоген.

Організм демонструє високу виживаність у рослинних рештках та ґрунті, що дозволяє йому зберігати інфекційну здатність протягом тривалого часу між вегетаційними сезонами.

Зараження відбувається через природні отвори, такі як продихи, або через мікротравми тканин, отримані під час догляду за рослинами або внаслідок несприятливих погодних умов.

Діагностика збудника в польових умовах є складною через велику схожість симптомів з іншими бактеріальними захворюваннями, тому потрібні лабораторні аналізи.

Розвиток бактерії значною мірою залежить від активності водного обміну в тканинах рослини, де збудник поширюється судинною системою, блокуючи транспорт поживних речовин.

Кукурудза є головним об'єктом ураження для цього патогена, де він спричиняє розвиток характерної бактеріальної смугастості та плямистості.

Крім кукурудзи, бактерія інфікує широкий спектр рослин, включаючи сорго, гвоздику, деякі види квасолі та декоративні культури в теплицях.

Внаслідок інфекції спостерігається пригнічення загального розвитку рослин, зменшення фотосинтетичної площі листя та зниження продуктивності врожаю.

У декоративному садівництві пошкодження призводять до гниття стебел, що робить квіти нетоварними та призводить до повних збитків господарства.

Серйозність шкодочинності полягає у системному характері ураження, коли бактерія вражає тканини на рівні судин, виснажуючи рослину зсередини.

Первинні симптоми проявляються у вигляді дрібних, водянистих плям, які з часом стають темно-коричневими або червоно-фіолетовими, поширюючись вздовж листкових пластин.

На пізніших етапах утворюються довгі некротичні смуги, що часто супроводжуються хлорозом тканин, які оточують уражені ділянки.

У разі інтенсивного розвитку хвороби на стеблах з'являються темні плями, що можуть перетворюватися на осередки м'якої гнилі, провокуючи ламкість рослин.

Під час ранкової роси або після дощу в місцях інфекції можна побачити бактеріальний ексудат, що висихає у вигляді тонкого білястого нальоту.

Плоди або качани при ураженні набувають викривленої форми, зерна стають щуплими, що свідчить про глибоке порушення метаболічних процесів.

Використання лише перевіреного та сертифікованого насіннєвого матеріалу є першим кроком у системі профілактики бактеріозів.

Впровадження правильної сівозміни дозволяє зменшити концентрацію патогена у ґрунті, обмежуючи коло можливих господарів для бактерії.

Важливим заходом є своєчасне знищення або глибока оранка пожнивних решток, де інфекційний агент здатний зберігатися протягом тривалого періоду.

Селекційна робота, спрямована на створення стійких до бактеріозу сортів, залишається найбільш ефективним довгостроковим методом контролю.

У разі загрози епіфітотії рекомендується профілактична обробка посівів препаратами на основі міді для стримування розповсюдження інфекції.