Неофузикоккум середземноморський

Неофузикоккум середземноморський (Neofusicoccum mediterraneum) — це патогенний гриб, який належить до родини Botryosphaeriaceae. Він є небезпечним збудником хвороб, що призводять до відмирання деревини у багатьох сільськогосподарських культур.

Мікроскопічна структура гриба передбачає утворення пікнід, де розвиваються безбарвні одноклітинні конідії. Саме ці спори забезпечують поширення інфекції в агроценозах під час опадів та зрошення.

За біологічною природою цей гриб часто поводиться як латентний ендофіт, що тривалий час може перебувати у тканинах рослини, не спричиняючи видимих симптомів, доки імунітет господаря не послабиться.

Цей мікроорганізм класифікується як аскоміцет, що володіє високою здатністю до синтезу токсинів, які руйнують клітинні стінки деревини та спричиняють швидке в’янення рослин.

Для точної ідентифікації виду в сучасних лабораторіях застосовують методи посіву на поживні середовища та ПЛАН-аналіз, що дозволяє диференціювати його від інших видів комплексу Botryosphaeria.

Найбільшу шкоду цей патоген завдає виноградникам, спричиняючи некрози рукавів та погіршення загального стану куща. Ураження часто призводить до того, що рослина стає нездатною до нормального плодоношення.

Крім винограду, від дії N. mediterraneum страждають плодові дерева, такі як персик, мигдаль та інші представники кісточкових порід, особливо в умовах середземноморського клімату та регіонах з подібними умовами.

Гриб колонізує судинну систему рослини, блокуючи рух води та поживних речовин від кореневої системи до листя. Це призводить до поступового або раптового відмирання цілих гілок.

Ураження молодих саджанців у розплідниках може призвести до їх повної загибелі ще до висадки на постійне місце, що створює серйозні проблеми для виробників посадкового матеріалу.

Економічні втрати фермерів виникають через зниження врожайності, необхідність заміни хворих кущів та витрати на проведення постійних санітарних заходів у садах та на виноградниках.

Активний розвиток та поширення гриба припадають на весняно-літній період, коли встановлюються сприятливі для проростання спор умови: помірні температури та підвищена вологість.

Найбільш небезпечним часом для зараження є періоди після проведення обрізки. Відкриті зрізи слугують «воротами» для потрапляння спор у тканини, особливо якщо роботи проводяться в дощову погоду.

Гриб має здатність перезимовувати у вигляді міцелію або спор у відмерлих частинах лози, сухих гілках та опалому листі, що створює постійне джерело інфекції на полі.

Розвиток патогена значно активізується при температурному режимі від 20°C до 30°C, що збігається з фазами інтенсивного росту більшості сільськогосподарських культур.

Інфекція переноситься за допомогою крапель дощу, вітру, а також під час роботи з інструментом, який не проходить належну дезінфекцію після контакту з ураженими ділянками.

Зовнішні ознаки ураження проявляються у вигляді в'янення листя на окремих рукавах, особливо під час спекотної погоди в червні-липні, коли випаровування вологи перевищує її надходження.

На зрізах деревини спостерігаються коричневі або чорні некротичні плями, які з часом розростаються, охоплюючи все більшу площу судинної системи лози або гілки дерева.

Навесні уражені кущі можуть мати затриманий розвиток — нирки розпускаються нерівномірно, а пагони виглядають слабкими та схильними до хлорозу.

В окремих випадках на поверхні кори утворюються дрібні чорні крапки (пікніди), які є плодовими тілами гриба і можуть виділяти масу спор під час опадів.

Симптом «апоплексії» є одним із найстрашніших для виноградарів: кущ, який здавався здоровим, може повністю загинути за лічені дні, якщо інфекція досягла критичної маси в основі стовбура.

Основою захисту є санітарна обрізка: всі хворі та засохлі частини рослин повинні бути негайно вилучені з плантації та знищені шляхом спалювання.

Сувора дезінфекція секаторів та пилок спиртом (мінімум 70%) або іншими дезінфектантами після кожного куща є критичною для запобігання поширенню збудника під час обрізки.

Захист зрізів після обрізки за допомогою спеціальних фунгіцидних паст або замазок, що містять фунгіциди, допомагає блокувати шлях інфекції у вразливі тканини деревини.

Використання безвірусного та здорового посадкового матеріалу при закладанні нових виноградників мінімізує ризик занесення інфекції на ділянку.

Хімічний захист передбачає превентивні обробки фунгіцидами в періоди, найбільш сприятливі для зараження, однак повної гарантії лікування зараженої деревини наразі немає.