Іржа лохини

Іржа лохини спричиняється мікроскопічним грибом Naohidemyces vaccinii, який належить до відділу Basidiomycota. Це вузькоспеціалізований патоген, що вражає представників родини Ericaceae.

Життєвий цикл гриба є складним і часто передбачає наявність проміжного господаря, зокрема хвойних порід дерев, на яких паразит проходить частину свого розвитку навесні.

Патоген поширюється за допомогою спор, що переносяться вітром на великі відстані, що робить його вкрай небезпечним для промислових плантацій лохини.

Гриб розвивається в тканинах рослини, утворюючи міцелій, який поступово проникає в клітини листя, порушуючи фізіологічні процеси та живлення рослини.

Лабораторна діагностика базується на аналізі морфологічних особливостей спор, які формуються у пустулах на нижній стороні листка ураженої рослини.

Найбільшої шкоди патоген завдає лохині високорослій, спричиняючи передчасне старіння та відмирання листкового апарату кущів.

Внаслідок ураження знижується інтенсивність фотосинтезу, що призводить до накопичення недостатньої кількості цукрів, необхідних для нормального плодоношення наступного сезону.

Сильне ураження іржею супроводжується масовим опадінням листя, що знижує морозостійкість рослин та послаблює їх перед зимовим періодом.

Врожайність інфікованих плантацій суттєво зменшується, а якість ягід погіршується — вони стають дрібними та втрачають свої смакові властивості.

Молоді саджанці в розсадниках, заражені іржею, можуть зупинитися в рості, що робить їх непридатними для реалізації та висадки на постійне місце.

Перші ознаки хвороби зазвичай з'являються на початку літа, коли температурний режим та вологість сприяють проростанню спор, що прилетіли з хвойних насаджень.

Протягом липня та серпня спостерігається інтенсивний розвиток грибниці, коли на листках формуються помаранчеві пустули, які активно вивільняють нові спори.

Розвиток інфекції значно прискорюється при частих опадах, ранкових туманах та надмірній вологості повітря, що характерно для другої половини літа.

З приходом осені патоген переходить у стадію формування зимових спор, які залишаються на опалому листі, готуючись до зимівлі.

Епіфітотії хвороби найчастіше виникають у роки з вологим літом, що дозволяє грибу швидко поширюватися по всій площі ягідника.

Основною ознакою зараження є поява плям жовтого або червоно-коричневого кольору на верхній поверхні листя ураженої рослини.

На зворотному боці листків під плямами чітко видно яскраві, оранжево-жовті пустули, які на дотик нагадують порошкоподібну масу — спори гриба.

З часом уражені ділянки листка темніють, тканина відмирає, що призводить до загального скручування та передчасного скидання листя.

При інтенсивному ураженні патоген може переходити на молоді зелені пагони, спричиняючи їх викривлення та некрози тканин.

• Поява яскравих плям на листках.
• Наявність спорового нальоту знизу листка.
• Масове жовтіння та передчасний листопад.
• Уповільнення росту молодих пагонів.

Головним заходом контролю є своєчасне видалення та утилізація опалого листя, де зберігається значна частина інфекційного запасу гриба.

Важливо уникати загущених посадок, оскільки правильна аерація кущів суттєво знижує вологість і перешкоджає успішному зараженню.

Використання фунгіцидів на основі міді, триазолів або стробілуринів є ефективним методом захисту, якщо обробки проводяться згідно з графіком.

Моніторинг стану плантації дозволяє виявити перші осередки хвороби та провести локальне обприскування, не чекаючи масового поширення спор.

Інтегрований підхід передбачає також збалансоване підживлення, що зміцнює імунітет рослин та дозволяє їм краще протистояти патогену.