Септоріоз пшениці

Збудником хвороби є гриб Mycosphaerella graminicola (телеоморфна стадія), відомий у своїй конідіальній формі як Zymoseptoria tritici. Це небезпечний фітопатоген, що належить до відділу Ascomycota і викликає септоріоз листя, один з найпоширеніших грибкових патогенів зернових.

Гриб здатний поширюватися як за допомогою конідій, що розносяться краплями дощу, так і аскоспор, які переносяться повітряними потоками на великі відстані. Патоген має складний цикл розвитку, що дозволяє йому швидко адаптуватися до умов середовища.

Основним господарем є пшениця м’яка та тверда. Гриб вражає рослини протягом усього вегетаційного періоду, від стадії сходів до фази дозрівання зерна, завдаючи значної шкоди посівам в умовах високої вологості.

Ураження піддаються переважно листки, проте при сприятливих умовах гриб проникає у стебла та колосся. Втрати врожаю можуть сягати 30-50% через різке зниження площі зеленої поверхні та передчасне відмирання листкового апарату.

Первинне зараження відбувається навесні, коли спори потрапляють на нижні листки з перезимувалих рослинних решток. Сприятливі умови — температура в межах 15–22 °C та часті дощі або рясні роси, що забезпечують необхідну вологість для проростання спор.

Інтенсивний розвиток хвороби зазвичай спостерігається у фази виходу в трубку та цвітіння. Протягом сезону гриб може утворювати численні покоління, що забезпечує епіфітотійний характер поширення хвороби при тривалих опадах.

На початкових етапах симптоми виглядають як світлі, майже безбарвні плями, які згодом стають бурими та оточуються хлоротичною зоною. Плями часто обмежені жилками листка, що надає їм прямокутної або видовженої форми.

Головним візуальним маркером інфекції є поява дрібних чорних крапок — пікнід, які розташовуються рядами вздовж уражених ділянок. Уражене листя швидко втрачає фотосинтетичну активність, в’яне та поступово відмирає, починаючи з нижнього ярусу.

Для контролю септоріозу слід використовувати комплексний підхід, що включає вирощування стійких сортів, які мають генетичну резистентність до патогену. Важливим є просторова ізоляція від озимих посівів минулого року.

Хімічний захист передбачає своєчасне внесення фунгіцидів, що мають лікувальну та профілактичну дію. Ефективними є бакові суміші на основі триазолів та стробілуринів, які забезпечують тривалий захист флаг-листа від повторного зараження.