Моніліоз лохини

Збудником захворювання є сумчастий гриб Monilinia vaccinii-corymbosi, що належить до царства Гриби. Це вузькоспеціалізований патоген, який уражує рослини родини Вересові.

Гриб зимує у ґрунті у вигляді склероціїв, що розвиваються всередині муміфікованих ягід, які опали попереднього сезону.

Весною, з настанням вологої погоди, склероції формують апотеції — плодові тіла, що викидають спори (аскоспори), які переносяться повітряними потоками.

Первинне зараження відбувається через молоді тканини рослини, що активно ростуть, включаючи бруньки та молоді пагони, які стають вразливими під час розпускання.

Цикл розвитку гриба є складним та включає дві фази інфікування, що робить цей патоген надзвичайно стійким до несприятливих умов середовища.

Моніліоз спричиняє значні економічні збитки, оскільки уражає як вегетативні частини куща, так і безпосередньо врожай лохини.

Втрати врожаю можуть бути критичними, адже гриб знищує квіти, перешкоджаючи запиленню та утворенню повноцінних ягід.

Інфіковані пагони стають джерелом поширення гриба по всій площі плантації, а їхнє відмирання послаблює загальний стан куща.

Муміфіковані плоди, уражені грибом, стають нетоварними та не підлягають зберіганню, що робить вирощування ягоди економічно недоцільним при масовому зараженні.

Систематичне ураження призводить до поступової деградації лохини, зниження її продуктивності та морозостійкості протягом багатьох років.

Перші ознаки ураження зазвичай спостерігаються ранньою весною, коли температура повітря стабільно тримається на рівні +10...+15 градусів Цельсія.

Період цвітіння лохини є найбільш вразливим етапом розвитку культури, оскільки спори гриба потрапляють безпосередньо на пестики квіток.

Висока вологість повітря, часті тумани або затяжні дощі в травні створюють ідеальні умови для масового розповсюдження спор патогена.

Літній період характеризується переходом інфекції на ягоди, що формуються, де гриб продовжує свій розвиток до стадії утворення мумій.

З осені гриб остаточно переходить у стан спокою, перебуваючи в ґрунті та чекаючи на сприятливі умови наступної весни для повторення циклу.

Візуально моніліоз проявляється як раптове зів'янення та побуріння верхівок пагонів, що часто помилково приймають за опіки від морозу.

Листя на уражених гілках втрачає тургор, чорніє та скручується, створюючи вигляд «обпаленого» куща.

Квіти під час цвітіння набувають бурого відтінку, засихають, але при цьому часто залишаються тривалий час висіти на кущі.

Ягоди, уражені хворобою, стають сірими, твердими та зморщеними, втрачаючи свій природний блиск і соковитість.

При огляді всередині засохлої ягоди можна виявити щільну чорну масу — склероцій, який є основним механізмом виживання гриба.

Найпершим кроком у боротьбі є санітарна обрізка та видалення всіх уражених частин куща, що зменшує кількість спор у навколишньому середовищі.

Використання мульчування ґрунту під кущами допомагає фізично заблокувати вихід спор апотеціїв на поверхню, що суттєво знижує ризик інфікування.

Проведення фунгіцидних обробок у фазі «рожевого бутона» та під час цвітіння є обов'язковим для промислових та аматорських плантацій.

• Застосування фунгіцидів контактної дії для профілактики перед дощами.
• Використання системних препаратів, що проникають у тканини рослини.
• Підтримка оптимальної густоти кущів для забезпечення хорошого провітрювання.

Агротехнічний контроль передбачає регулярне прибирання опалих ягід та листя, що мінімізує накопичення патогена у ґрунтовому шарі.

Своєчасна діагностика та дотримання карантинних заходів дозволяють утримати рівень зараження під контролем без значних втрат продукції.