Лазіодіплодія виноградна

Лазіодіплодія виноградна (лат. Lasiodiplodia viticola) — це патогенний гриб з класу Dothideomycetes, який спеціалізується на ураженні багаторічних частин рослин. Він є одним із збудників комплексу хвороб відмирання деревини винограду.

Біологічно цей мікроміцет характеризується здатністю формувати пікніди, де накопичуються конідії. Ці спори є основним джерелом поширення інфекції в межах виноградника під час дощів та вітру.

Систематично вид належить до родини Botryosphaeriaceae. Його життєвий цикл тісно пов'язаний зі станом деревини, де він може існувати у прихованій (ендофітній) формі до появи стресових умов для господаря.

Гриб здатний проникати глибоко в ксилему виноградної лози, що робить його вкрай важким для контролю за допомогою поверхневих фунгіцидів після того, як інфекція закріпилася.

Для точного визначення видової приналежності в сучасній агрономії застосовують молекулярні маркери, оскільки морфологічні ознаки часто перетинаються з іншими видами того ж роду.

Головною культурою, що страждає від діяльності Lasiodiplodia viticola, є виноград культурний (Vitis vinifera). Патоген руйнує провідні судини багаторічної деревини.

Наслідком зараження є порушення нормального руху води та поживних речовин від кореневої системи до надземної частини, що призводить до поступової деградації куща.

Окрім винограду, в природних умовах гриби цього роду вражають широкий спектр деревних рослин, що сприяє накопиченню інфекційного фону на прилеглих територіях.

Вредоносність виражається у зниженні врожайності протягом декількох років, після чого кущ стає нежиттєздатним і потребує видалення з виноградника.

Економічні збитки зумовлені не лише втратою врожаю, а й необхідністю витрат на розкорчування загиблих насаджень та омолодження плантацій.

Основним симптомом є формування некротичних зон у деревині. На поздовжньому зрізі можна спостерігати коричневі або чорні сектори, які поступово поширюються по тканині.

Під час вегетації на хворих кущах спостерігається нерівномірний розвиток пагонів. Листя може передчасно жовтіти або набувати ознак крайового некрозу.

Типовою ознакою є «апоплексичне в'янення», коли протягом короткого часу в розпал літа кущ або його рукав різко засихає, незважаючи на наявність поливу.

При огляді старих рукавів на корі можна помітити дрібні чорні пікніди — плодові тіла гриба, які стають більш помітними після опадів.

Розвиток інфекції часто починається з місць механічних пошкоджень, де тканина втрачає захисні властивості та стає відкритою для проникнення спор патогена.

Найпершим заходом є суворий фітосанітарний контроль під час обрізки. Важливо ретельно оглядати зрізи на наявність некротичних плям та видаляти інфіковані частини.

Дезінфекція секаторів та пилок 70% спиртом або спеціальними антисептичними розчинами після кожного куща значно знижує ризик поширення збудника.

Для захисту ран, утворених після обрізки або граду, слід використовувати садиві пасти з фунгіцидними добавками, які створюють надійний бар'єр для патогенів.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на запобігання стресам: правильне навантаження врожаєм, своєчасний полив та збалансоване мінеральне підживлення.

Повна ізоляція та спалювання інфікованої деревини є обов'язковими, оскільки вона слугує основним джерелом інокулюму для майбутніх сезонів на вашій ділянці.