Ленгдон

Ленгдон (Ustilago tritici) — це вузькоспеціалізований гриб-фітопатоген, який належить до відділу Базидіоміцети (Basidiomycota). Він є збудником летючої сажки пшениці.

Цей гриб є облігатним паразитом. Його життєдіяльність повністю залежить від організму господаря — пшениці, в тканинах якої він розвивається протягом усього вегетаційного періоду.

Гриб поширюється за допомогою спор, які переносяться повітряними масами. Для зараження важливо, щоб патоген потрапив на приймочку маточки квітки в момент цвітіння.

Після проникнення гриб формує в зародку зернівки грибницю, яка перебуває у стані спокою до моменту проростання насіння наступного року.

Візуально розпізнати заражені насінини неможливо, оскільки зовнішній вигляд зерна не змінюється, а грибниця залишається прихованою всередині тканин.

Патоген вражає переважно посіви м’якої та твердої пшениці. Рідше зустрічається на ячмені, якщо штам гриба має відповідну фізіологічну спеціалізацію.

Шкодочинність проявляється у повній деструкції колоса. Замість зерна утворюється спорова маса, що призводить до прямої втрати врожаю на заражених рослинах.

Крім зниження валового збору, заражені посіви мають гіршу якість зерна. Присутність спор на здорових зернах при збиранні може створювати проблеми при подальшому зберіганні.

Рослини, що уражені сажкою, часто мають ослаблений імунітет, що робить їх більш чутливими до інших патогенів та несприятливих погодних умов.

Економічні збитки зростають у роки з вологою погодою під час цвітіння пшениці, що сприяє масовому зараженню здорових квіток спорами патогену.

Ознаки ураження стають очевидними лише під час викидання колоса. Уражений колос виглядає повністю чорним через наявність спор, що заміщують зернівки.

Зазвичай уражені колоски виходять з піхви листків раніше за здорові, що робить їх помітними на загальному фоні поля навіть на відстані.

Спочатку спорова маса вкрита тонкою оболонкою, яка під дією вітру швидко руйнується. Це призводить до розсіювання спор на великі площі.

Після того, як спори розлітаються, на стеблі залишається лише оголений стрижень колоса. Це фінальна стадія візуального прояву хвороби.

Важливо відрізняти цю хворобу від твердої сажки, оскільки при летючій сажці руйнуються всі частини колоса, окрім стрижня, без утворення твердих утворень (ґуль).

Основним заходом боротьби є використання здорового посівного матеріалу. Насіннєві посіви повинні ретельно перевірятися на наявність прихованої інфекції.

Термічне знезараження насіння є дієвим, але складним у виконанні методом. Він передбачає замочування насіння у гарячій воді для знищення грибниці.

Хімічний захист передбачає обов'язкове протруювання насіння системними фунгіцидами перед посівом. Це найнадійніший спосіб стримати поширення інфекції.

• Використання стійких сортів пшениці.
• Дотримання просторової ізоляції між різними посівами.
• Проведення моніторингу посівів під час фази колосіння.
• Видалення хворих рослин вручну, якщо їх кількість невелика.
• Сертифікація посівного матеріалу на відсутність патогену.