Ризоктоніоз картоплі

Ризоктоніоз картоплі спричиняється грибом Rhizoctonia solani, який належить до ґрунтових патогенів. Це неспеціалізований паразит, що вражає підземні частини рослин на різних етапах вегетації.

Збудник утворює в ґрунті та на поверхні бульб склероції — щільні чорні утворення, які є головним джерелом інфекції. Вони мають високу стійкість до несприятливих умов середовища.

Гіфи гриба мають характерне гіллясте будову, що добре помітно під мікроскопом. У вологих умовах паразит розвиває грибницю, яка розростається в ґрунті, охоплюючи кореневу систему господарської рослини.

Патоген здатен виживати у ґрунті як сапротроф протягом тривалого часу, навіть за відсутності основної культури, що значно ускладнює боротьбу з ним.

Класифікація гриба відноситься до базідіальних, де телеоморфна стадія відповідає за утворення спор, що поширюються повітрям або краплями води.

Хвороба завдає шкоди картоплі на всіх етапах розвитку, починаючи від проростання бруньок на бульбі до формування врожаю. Особливо критичним є період проростання.

Пошкодження паростків часто призводить до їх відмирання ще до появи над поверхнею ґрунту, через що на полі спостерігаються значні прогалини у сходах.

Ураження столонів перешкоджає утворенню та нормальному наливу бульб. Це веде до того, що рослина формує лише дрібну, товарно непридатну картоплю.

Інфекція провокує некрози тканин стебла, які стають вхідними воротами для вторинних інфекцій, що додатково послаблює кущ та знижує його опірність іншим хворобам.

Загальна втрата врожаю через розвиток ризоктоніозу може сягати 25-30% у роки з несприятливими кліматичними умовами для росту культури.

Основна інфекція відбувається при температурі ґрунту близько 10–15°C. Саме за таких умов патоген найбільш агресивний щодо молодих тканин картоплі.

Волога весна є ідеальним часом для розвитку гриба. Затяжні дощі сповільнюють проростання бульб, що дає грибу перевагу для швидкого інфікування ослаблених паростків.

Влітку, за умов високої вологості, гриб може поширюватися на прикореневу частину стебла, формуючи білий наліт, що є ознакою активної споруляції.

Осінній період сприяє утворенню склероціїв на нових бульбах, які стануть основою майбутнього циклу хвороби наступного року.

Розвиток патогена тісно пов'язаний з агротехнічними заходами — наприклад, ущільнення ґрунту та надмірне зволоження значно прискорюють поширення інфекції.

Чорна парша на поверхні бульб виглядає як нарости, що нагадують прилиплі грудочки ґрунту, але вони не змиваються водою та міцно тримаються шкірки.

На паростках помітні коричневі виразки або перетяжки, які часто призводять до викривлення та затримки росту стебел.

Листя у верхній частині куща може набувати жорсткості, скручуватися «човником» і змінювати забарвлення, що свідчить про серйозне ураження підземної частини рослини.

На нижній частині стебла іноді спостерігається «біла ніжка» — наліт грибниці, який легко пошкодити при дотику.

• Потемніння коренів і столонів.
• Нерівномірність сходів на полі.
• Чорні плями (склероції) на шкірці бульб.
• Викривлення стебел у підземній частині.

Використання виключно сертифікованого здорового посадкового матеріалу є фундаментальним заходом для мінімізації ризиків ризоктоніозу.

Протруювання насіннєвої картоплі фунгіцидами (наприклад, на основі пенцикурону чи азоксистробіну) перед посадкою ефективно захищає паростки від патогену.

Дотримання сівозміни з поверненням картоплі на поле не раніше ніж через 3 роки сприяє природному очищенню ґрунту від інфекційного навантаження.

Посадка картоплі у прогрітий ґрунт дозволяє рослинам швидко проходити критичні стадії розвитку, що робить їх менш вразливими до грибкової інфекції.

Видалення рослинних решток та глибока оранка ґрунту допомагають зменшити кількість склероціїв у верхньому орному шарі землі.