Фітофтороз

Збудником хвороби є Phytophthora infestans — мікроорганізм, що належить до класу ооміцетів. Хоча його часто називають грибом, за своєю біологією він ближчий до водоростей.

Патоген розмножується нестатевим шляхом за допомогою зооспорангіїв, які легко переносяться вітром, дощем або поливною водою на великі відстані.

Життєвий цикл збудника включає стадію утворення ооспор — спеціальних органів статевого розмноження, які здатні виживати в несприятливих умовах у ґрунті протягом тривалого часу.

Фітофтора є облігатним паразитом, що означає повну залежність від живих тканин рослини-господаря для свого розвитку та розмноження.

Міцелій патогену проникає в тканини рослин через продихи або механічні пошкодження, після чого поширюється всередині міжклітинного простору, вбиваючи клітини.

Фітофтороз завдає найбільшої шкоди пасльоновим культурам, зокрема картоплі, томатам, баклажанам та перцю. Втрати врожаю можуть сягати 80-100% за умови несприятливої погоди.

На картоплі хвороба уражає бадилля та клубні, що призводить до повного відмирання зеленої маси та згнивання продукції під час зберігання у сховищах.

На томатах патоген викликає швидке побуріння листя та стебел, а також утворення некротичних плям на плодах, що робить їх нетоварними та неїстівними.

Зараження призводить до припинення процесів фотосинтезу, внаслідок чого поживні речовини не надходять до органів накопичення, що різко зменшує вагу та якість врожаю.

Крім прямих втрат, інфекція погіршує лежкість плодів та клубнів, сприяючи вторинному зараженню бактеріальними та грибковими гнилями.

Активний розвиток фітофтори припадає на літній період з підвищеною вологістю, частими дощами та помірними температурами від +15°C до +25°C.

Особливо небезпечними є періоди з ранковими туманами та рясними росами, які створюють тонку плівку вологи на поверхні листя, необхідну для проростання спор.

Перші вогнища хвороби часто виникають на ділянках з поганою вентиляцією, де надмірна вологість зберігається протягом тривалого часу після дощу.

Температурний оптимум для розвитку патогену сприяє прискоренню інкубаційного періоду, який в умовах ідеальної вологості може скоротитися до 72 годин.

Наприкінці сезону при зниженні температури патоген готується до перезимівлі, утворюючи ооспори в рослинних залишках, що знаходяться у верхньому шарі ґрунту.

Основною ознакою є поява темно-коричневих або чорних плям на краях листя, які швидко поширюються по всій листковій пластині.

За умов високої вологості з нижнього боку листка з'являється ледь помітний білий наліт, який є спороношенням збудника хвороби.

Стебла рослин також вкриваються довгастими темними плямами, що згодом призводить до їх ламкості та швидкого засихання всієї надземної частини.

На плодах томатів виникають жорсткі, бурі, трохи вдавлені плями, які швидко поширюються вглиб тканин, перетворюючи плід на непридатну масу.

• Потемніння та відмирання листя.
• Специфічний білий наліт під листям.
• Коричневі плями на стеблах.
• Тверді гнилі плями на плодах та клубнях.

Ефективна боротьба базується на використанні здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу та суворому дотриманні сівозміни, де паслінові не повертаються на те саме місце раніше 3-4 років.

Важливим агротехнічним прийомом є просторова ізоляція картоплі від томатів, оскільки вони хворіють на одні й ті самі штами фітофтори.

Рекомендується вчасне знищення рослинних залишків та глибока оранка ґрунту для знищення джерел інфекції, що залишилися після збору врожаю.

Хімічний захист передбачає регулярні обробки фунгіцидами, починаючи з фази змикання рядків, з чергуванням контактних та системних препаратів.

Для запобігання резистентності слід використовувати фунгіциди з різними діючими речовинами, дотримуючись інструкцій щодо дозування та кратності обробок.