Гельмінтоспоріоз кукурудзи

Гельмінтоспоріоз кукурудзи, збудником якого є гриб Setosphaeria turcica (анаморфа Helminthosporium turcicum), належить до царства Гриби, відділу Аскоміцети. Це патоген, що вражає асиміляційний апарат культури.

Збудник зберігається в ґрунті та на рослинних рештках у формі міцелію та конідій. Поширення інфекції в полі відбувається за допомогою вітру та крапель дощу, які переносять конідії на здорові листки.

Для розвитку хвороби необхідна температура повітря в межах +20…+25°C та висока вологість. За таких умов інкубаційний період триває від 5 до 10 днів, що сприяє швидкому поширенню патогену на великі площі.

Розвиток захворювання зазвичай спостерігається у другій половині вегетації, коли рослина переходить до фаз викидання волоті та цвітіння. Інфекція починається знизу і поступово піднімається до верхніх листків.

Шкодочинність полягає у різкому скороченні площі фотосинтезу, що призводить до недорозвинення качанів, зменшення маси зерна та зниження загальної врожайності на 30-50% залежно від ступеня ураження.

Хвороба вражає виключно кукурудзу, завдаючи найбільшої шкоди посівам, що вирощуються на зерно та силос. Також можуть уражатися сорго та деякі види злакових трав, що ускладнює ліквідацію джерел інфекції.

На листках з'являються характерні плями видовженої веретеноподібної форми довжиною до 20 см. Колір плям змінюється від оливково-сірого до коричневого з темною облямівкою.

При високій вологості повітря на плямах утворюється темний наліт, що складається зі спороношення гриба. Цей наліт є надійним індикатором для встановлення діагнозу під час огляду посівів.

Листки, що сильно вражені, поступово скручуються та повністю засихають. Це призводить до передчасного старіння всієї рослини, що негативно позначається на накопиченні сухої речовини в зерні.

Крім листя, хвороба може вражати обгортки качанів, що сприяє їх заселенню іншими пліснявими грибами та погіршенню якості врожаю.

• Веретеноподібні плями на листовій пластинці.
• Наліт оливкового кольору на поверхні плям.
• Пожовтіння та швидке засихання листя.
• Зниження маси та якості зерна в качані.

Ефективним методом захисту є вирощування стійких гібридів. Генетична резистентність значно знижує ризик розвитку епіфітотій навіть за сприятливих для гриба погодних умов.

Агротехнічні заходи включають глибоку оранку для якісного закладання пожнивних решток у ґрунт, де гинуть спори патогена, позбавлені доступу до повітря.

Дотримання сівозміни є обов'язковим, оскільки повернення кукурудзи на те саме поле раніше ніж через два сезони сприяє накопиченню інфекції в ґрунті.

Хімічний захист передбачає застосування фунгіцидів під час вегетації. Найбільш ефективними є системні препарати на основі триазолів та стробілуринів, що вносяться у фазу 6-8 листків.

Забезпечення оптимального мінерального живлення, особливо достатнього рівня калію, допомагає рослинам кукурудзи краще протистояти розвитку грибкових інфекцій.