Гельмінтоспоріоз злакових

Збудником хвороби є недосконалий гриб Bipolaris sorokiniana (синонім Helminthosporium sativum), що належить до відділу Аскоміцети. Цей фітопатоген характеризується наявністю темнозабарвлених багатоклітинних конідій, які слугують основним джерелом первинного зараження рослин у полі.

Гриб зберігається у вигляді конідій та грибниці на насінні, у ґрунті та на рослинних рештках протягом кількох років. У процесі вегетації він активно поширюється за допомогою вітру та крапель дощу, уражаючи здорові тканини рослин за наявності крапельно-рідкої вологи.

Гельмінтоспоріоз уражає широкий спектр культур, включаючи пшеницю, ячмінь, жито, овес та багато дикорослих злаків. Хвороба проявляється у всіх фазах розвитку рослин — від проростання насіння до дозрівання зерна.

Найбільш чутливі до інфекції молоді проростки, сходи, а також листковий апарат та колос у період наливу зерна. Патоген здатний уражати коріння, прикореневу частину стебла, листя, стебла та безпосередньо зернівки всередині колоса.

Розвиток хвороби спостерігається протягом усього вегетаційного періоду, проте пік зараження часто припадає на періоди з високою вологістю повітря та помірними температурами (від +15 до +25°C). Рясні роси та часті опади значно прискорюють процес проростання конідій гриба.

Первинні вогнища інфекції виникають ранньою весною на сходах, переходячи з інфікованого насіння або рослинних решток. Вторинне зараження вегетуючих рослин відбувається протягом усього літа за сприятливих погодних умов.

Симптоматика захворювання багатогранна і залежить від фази ураження та виду рослини-господаря. До основних ознак належать такі прояви:

• Потемніння та відмирання проростків ще до появи на поверхні ґрунту (випадіння сходів).
• Поява темно-коричневих або чорних плям із жовтою облямівкою на листі, які з часом можуть зливатися.
• Коренева гниль, що супроводжується побурінням основи стебла та руйнуванням кореневої системи.
• Ураження колоса, що проявляється у вигляді «чорного зародка» на зерні, що знижує його товарні якості.

Сильний розвиток хвороби на прапорцевому листку призводить до передчасного всихання рослин, порушення процесів фотосинтезу і, як наслідок, різкого зниження маси 1000 зерен та загальної врожайності.

Ефективний захист вимагає комплексного підходу, що поєднує агротехнічні, хімічні та селекційні методи. Основою стратегії є використання стійких сортів та високоякісного посівного матеріалу.

Ключові заходи контролю включають: дотримання сівозміни з виключенням повернення зернових на попереднє поле раніше ніж через 2-3 роки, ретельне загортання рослинних решток та знищення злакових бур'янів.

Протруювання насіння фунгіцидами системної та контактної дії є обов'язковим прийомом для знезараження посівного матеріалу від ґрунтової та насіннєвої інфекції. У період вегетації за високого інфекційного фону застосовують обприскування посівів фунгіцидами з груп триазолів та стробілуринів.