Смугастий гельмінтоспоріоз ячменю

Збудником смугастого гельмінтоспоріозу є гриб Drechslera graminea (анаморфа Helminthosporium gramineum), що належить до відділу Ascomycota. Це спеціалізований паразит ячменю, що поширюється переважно насінням.

Гриб зберігається у вигляді грибниці в оболонці та ендоспермі зерна. Зараження проростків відбувається під час проростання насіння, коли міцелій проникає в тканини молодої рослини.

Розвиток патогену стимулюється помірними температурами (+10...+15°C) та достатньою вологістю ґрунту, що забезпечує активне інфікування на ранніх етапах розвитку культури.

Життєвий цикл гриба є системним: інфекція поширюється по стеблу до верхніх ярусів листя та колоса, завершуючись утворенням конідій у період цвітіння та наливу зерна.

Вторинне зараження нових насінин відбувається через потрапляння конідій на квітки, де вони проростають і утворюють приховану внутрішню інфекцію.

Шкідливість хвороби полягає у зниженні асиміляційної поверхні листя, що призводить до критичного зменшення біомаси рослин та загальної врожайності.

Уражені рослини мають пригнічений вигляд, часто вони відстають у рості та не формують повноцінного колоса, що безпосередньо впливає на вихід товарного зерна.

Знижується маса 1000 зерен, погіршуються посівні якості, зокрема схожість та енергія проростання, що робить врожай непридатним для використання як посівний матеріал.

Передчасне відмирання листків скорочує тривалість періоду наливу зерна, внаслідок чого насіння формується дрібним, щуплим та з низьким вмістом крохмалю.

За інтенсивного розвитку епіфітотії втрати зерна можуть сягати 50% і більше, особливо у господарствах, де не проводиться якісне знезараження посівного матеріалу.

Перші симптоми проявляються у фазі кущення у вигляді довгих, чітких світло-жовтих смуг, що з’являються вздовж всієї листкової пластинки.

Згодом ці смуги набувають темно-бурого або коричневого кольору, тканини в місцях ураження відмирають, часто розриваючись, що надає листю розірваного вигляду.

У вологу погоду на поверхні уражених ділянок розвивається оливково-сірий наліт — спороношення гриба, яке легко переноситься вітром на сусідні рослини.

Стебло стає ламким, а колос часто виходить з піхви листків частково або зовсім залишається всередині, деформуючись і вкриваючись темним нальотом.

Листя, що сильно уражене хворобою, швидко жовтіє, скручується і засихає, що помітно на фоні здорових зелених рослин у полі.

Основним методом контролю є використання якісного, перевіреного на наявність інфекції посівного матеріалу, отриманого з полів без ознак ураження.

Обов’язковим заходом є протруювання насіння фунгіцидами системної дії перед посівом, що дозволяє знищити внутрішню інфекцію в зародку насіння.

Впровадження правильної сівозміни з чергуванням культур перериває цикл накопичення збудника у ґрунті та рослинних рештках, знижуючи ризик зараження.

Оптимізація строків сівби — висів ячменю у добре прогрітий ґрунт прискорює появу сходів, що підвищує природну опірність рослин до проникнення патогену.

Вирощування стійких сортів ячменю є пріоритетним завданням, оскільки це мінімізує необхідність використання хімічних засобів захисту в період вегетації.