Гельмінтоспоріоз кукурудзи

Збудником захворювання є недосконалий гриб Bipolaris zeicola (синонім Helminthosporium carbonum), який належить до царства Гриби. Це вузькоспеціалізований патоген, що вражає кукурудзу.

Збереження інфекції відбувається у формі міцелію та конідій на рослинних рештках, у ґрунті та на насіннєвому матеріалі, що робить його вкрай стійким у навколишньому середовищі.

Поширення хвороби в агроценозі здійснюється повітряно-крапельним шляхом, за допомогою комах, а також через механічне перенесення спорової маси сільськогосподарською технікою.

Для активації гриба та його розмноження потрібна тепла погода з температурою в межах +20…+28°C та висока вологість повітря, що забезпечує швидке проростання спор.

Цикл розвитку включає стадію первинного зараження навесні, після якої починається активна фаза конідіального спороношення, що повторюється протягом усієї вегетації.

Хвороба проявляється на всіх надземних органах: на листках, піхвах листків, стеблах та качанах. Ураження призводить до передчасного відмирання листя та зниження продуктивності фотосинтезу.

Шкодочинність полягає в недоборі врожаю зерна, яке стає щуплим та втрачає масу. Уражені качани піддаються псуванню та можуть накопичувати небезпечні токсини грибного походження.

Пошкоджені стебла втрачають міцність, що провокує вилягання посівів, ускладнює збирання та підвищує загальні втрати на площі вирощування.

При ранньому ураженні посівів можливе зниження врожайності на 20–50% та більше, особливо за відсутності фунгіцидного захисту та використання нестійких гібридів.

Насіннєвий матеріал, отриманий з уражених рослин, має низьку схожість і енергію проростання, що потребує обов'язкового протруювання перед висівом.

Первинні ознаки — це дрібні плями, які поступово розростаються у видовжені, веретеноподібні або еліптичні плями з чітким або розмитим темним обрамленням.

У центрі плям часто утворюються концентричні зони, що є діагностичною ознакою цього виду грибів. Забарвлення плям варіює від світло-коричневого до темно-оливкового.

За умови високої вологості на поверхні плям формується чорний наліт, який складається з вегетативних органів гриба, що активно розмножується в тканинах листка.

Ураження качанів супроводжується появою грибного нальоту на обгортках та безпосередньо на зернівках, що призводить до їхнього руйнування та пліснявіння.

• Пожовтіння нижнього ярусу листя.
• Скручування листкових пластинок при сильному розвитку хвороби.
• Засихання рослин до настання фізіологічної стиглості.

Основою системи захисту є використання стійких гібридів. Генетична стійкість дозволяє мінімізувати вплив патогена на врожайність навіть у сприятливі для нього роки.

Агротехнічний контроль передбачає якісну заробку пожнивних решток у ґрунт, де гриб зимує, а також дотримання науково обґрунтованої сівозміни.

Важливим заходом є своєчасний посів та використання якісного насіння, обробленого сучасними системними фунгіцидами, що захищають сходи від раннього зараження.

Застосування фунгіцидів під час вегетації доцільне при появі перших симптомів, особливо на полях з високим інфекційним фоном та чутливими гібридами.

Регуляція густоти посівів та збалансоване мінеральне живлення (особливо калій) підвищують загальну витривалість рослин до грибкових хвороб.